15 лютого у вестибюлі корпусу №1 УДПУ з самого ранку розпочала роботу фотовиставка співробітника університету Сергія Кравцова «Країна, історія, люди», організована працівниками бібліотеки університету і приурочена Дню пам`яті про пекельну війну в Афганістані, яка забрала життя тисяч людей, принесла матерям та сім’ям загиблих довічний смуток та біль.

У день 27-ої річниці виводу радянських військ із Афганістану викладачі, студенти, співробітники університету, а також всі бажаючі уманчани оглянули виставку світлин, зроблених Сергієм Борисовичем у 1986-1989 роках, коли він, військовий перекладач, проходив військову службу в Афганістані.

Це вже не перша персональна фотовиставка військового перекладача Сергія Кравцова. За час служби в Демократичній Республіці Афганістан автор виставки зробив безліч знімків, присвячених життю цієї країни, і більше 20 років по тому прийняв рішення представити свої роботи на огляд широкої аудиторії. Початок втілення в життя мрії було зроблено у березні 2013 року, коли у ДІАЗ «Стара Умань» відбулася перша виставка «Салям, Афганістан!». Потім фотовиставки Сергія Кравцова, присвячені життю Афганістану в роки радянської присутності, були організовані у Бердянську та Вінниці.

Свої враження про Афганістан і діяльність в якості фотографа Сергій Кравцов охоче розповідав відвідувачам виставки. Було цікаво... Одна молода жінка пильно вдивлялася у обличчя на світлинах, пояснивши свою надзвичайну цікавість тим, що спеціально прийшла на вернісаж, бо надіялась, а раптом побачить на них живим свого дядька, який загинув у Афгані.

Тим часом Сергій Кравцов розповів, що його попередня служба не мала відношення до Афганістану. У нього й гадки не було коли-небудь побувати в Афганістані, навіть після того, як на територію цієї країни був введений обмежений контингент збройних сил колишнього Радянського Союзу. На той час автор фотовиставки проходив строкову службу в центральних округах СРСР. Та життя розпорядилося по-своєму. Навіть тоді, коли Сергій Кравцов вступив до інституту і повинен був вивчати польську і англійську мови, його визначили в групу по вивченню мов урду та англійської. А на третьому курсі навчання, додатково, факультативом, почали викладати одну з державних (офіційну) мову Афганістану – дарі, яку він вивчав із задоволенням.

Потім був переліт і почалося близьке знайомство з Афганістаном. Перші враження від зустрічі з невідомим були такі сильні, що Сергій Борисович навіть забув про фотоапарат, який взяв із собою. Потім усвідомив свою помилку і постарався надолужувати згаяне.

- Найгірше і страшне, що ховалося за всім побаченим, це було усвідомлення того, що в країні йде війна і рано чи пізно мені доведеться відчути її жахливе дихання, зіткнутися лоб в лоб з її проявами, пізнати невідомий раніше страх! – розповідає Сергій Кравцов. - Але навіть це все не змогло відвернути мене від прагнення краще пізнати землю, людей - все те, що сьогодні ми просто називаємо Афганістан. З 1986 по 1989 роки я побував у різних місцях цієї країни і мені є що згадати і про що розповісти. Пройшли роки, я дістав, зроблені мною фотографії, думки віднесли мене в минуле, й прийшло усвідомлення - за кожним кадром, за кожною фотографією миті чийогось життя, це ж історія!

... Щоб відтворити сторінки історії до Сергія Кравцова зверталися навіть представники Афганістану, адже на його знімках зображені будівлі, яких уже немає. Кожен хоче побачити те, що йому близьке і рідне, те, що об'єднує їх інтереси! Так що, організовуючи фотовиставки, автор прагне не лише, щоб його фотографії побачило більше людей, але й нагадати – для кожного людське життя безцінне, унікальне, неповторне, але, на жаль, швидкоплинне, тому його треба берегти! Треба берегти мир на землі!

Фото:

1. - 5.  Під час виставки

6. Президент Афганістану Наджибула спілкується з командувачами 40-ої армії Громовим Б.В. та генералом Захаровим А.І. 1988 р
7. Одна із резиденцій колишніх афганських правителів в районі фортеці Біла-Хіссар, 1986 р., м. Кабул (нині зруйнована)
8. Урядовий (Королівський) палац Арг, 1987-1988рр., м. Кабул
9. Житловий район на схилі гори, 1987 р., м. Кабул
10. Зустрічзі старійшинами, 1987-1988 рр.
11. «Сарбози» - солдати афганської армії, 1987 р.
12. До виконання бойового завдання готовий! 1987 р.
13. Медичний огляд афганця 1987-1988 рр.
14. О ні, це не Індія, це Афганістан! На перехресті столичних доріг, 1987-1988 рр., м. Кабул
15. Гірський кишлак поблизу перевалу Салаганг, 1987 р.
16. Палац Тадж-Бек (палац Аміна), 1987-1988 рр, м. Кабул
17. Сикхський храм (гурудвара) Карте Парван, 1988 р., м. Кабул. Молодята приймають вітання від родичів та представників громади. До блискучих гірлянд із зображенням сикхських Гуру прикріплені в якості подарунка гроші – афгані. Біля ніг подружжя виразно видно вишитий рушник, схожий орнаментом і візерункам із українським.
18. Афганський хлопчик
19. Вартовий на посту перед входом до палацу Тадж-Бек (палац Аміна), 1987-1988 рр., м. Кабул
20. Біла-Хіссар (з перського – Верхня фортеця), 1986 р., м. Кабул. Перші укріплення на цьому місці відносять до V ст. н.е.
21. Перший афганський космонавт, Герой Афганістану Абдул Ахад Моманд та дублер Мохаммад Дауран Гулам Масум (Дауран Хан) в радянському гарнізоні, 1988 р., м. Кабул.