Корпус №1 УДПУ - пам'ятка архітектури (1912 рік, Міська управа)
УМАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ПАВЛА ТИЧИНИ
Історія Уманського державного педагогічного університету починається з серпня 1930 р., коли постановою Ради Народних Комісарів УСРР «Про реорганізацію мережі й системи педагогічної освіти» в Умані створено Інститут соціального виховання.
15 жовтня 1930 р. вперше в інституті розпочали навчання 120 осіб на чотирьох факультетах: техніко-математичний, соціально-економічний, мовно-літературний та біологічний. Навчання тривало три роки.
Одночасно при інституті був відкритий робітничий факультет з денним і вечірнім відділеннями. У 1932 р. при інституті діяло вже 5 робітничих факультетів: 1 денний та 4 вечірніх, що були розташовані в Умані, Звенигородці, Тальному та Монастирищі.
У 1933 р. перший випуск учителів склав 97 осіб. Країна отримала 25 учителів історії, 23 вчителя мови та літератури, 19 математиків та 30 учителів біології.
У 1933 р. Уманський інститут соціального виховання було реорганізовано в Уманський педагогічний інститут з чотирирічним терміном навчання на факультетах: історичному, мовно-літературному, математичному та біологічному.
У 1935 р. заклад знову змінює назву на Учительський інститут, термін навчання скорочується до 2-х років. В цей час працювали факультети: фізико-математичний, природничо-географічний, а також вечірнє відділення по підготовці вчителів мови і літератури. За перші майже 10 років свого існування інститут підготував 1537 учителів.
Друга світова війна тимчасово припинила існування інституту. Викладачі та студенти Учительського інституту опинилися на фронтах Другої світової війни, поповнили ряди партизанських формувань. Їх подвиг відзначений бойовими нагородами. Є серед них і Герой Радянського Союзу – випускник Уманського учительського інституту М. Панченко.
10 березня 1944 р. м. Умань було звільнено від нацистських загарбників, а 12 травня інститут відновив свою діяльність. Запрацювало 2 факультети: фізико-математичний та природничо-географічний. Після війни до інституту почали повертатися колишні викладачі та студенти. Матеріальна база міцніла, зростав викладацький склад і це дозволило відкрити нові факультети. 1946 року відновив свою діяльність історичний факультет. У 1947 р. до природничо-географічного факультету було приєднано такі ж факультети Одеського та Київського учительських інститутів. Цьому сприяло створення при інституті агоробіологічної станції, яка стала лабораторією для студентів, які проходили польову практику з ботанічних і сільськогосподарських циклів дисциплін.
У 1952–1953 навчальному році Уманський учительський інститут був реорганізований в Уманський державний педагогічний інститут. Строк навчання збільшився з трьох до чотирьох років. Інститут повсякчас розвивався, зростала навчально-технічна база: споруджено нові майстерні, лабораторії, закуплено нове обладнання. У 1960 р. створено факультет педагогіки і методики початкової освіти.
Інститут завжди користувався популярністю серед абітурієнтів, що завжди забезпечувало йому виконання планів набору студентів. Це пояснювалось вигідним географічним розміщенням міста Умані, яке розташоване на стику п’яти областей України.
У зв’язку з увічненням пам’яті Павла Григоровича Тичини, 23 вересня 1967 року інституту присвоєно ім’я видатного поета. З цього часу він іменується Уманським державним педагогічним інститутом імені Павла Тичини.
Середина 70-х років ХХ століття створила умови для розвитку вищих навчальних закладів України та покращення їх матеріальної бази. Позитивна динаміка дала можливість розширити спектр підготовки студентів і в Уманському педагогічному інституті. З 1976 року тут розпочато підготовку вчителів на факультеті загальнотехнічних дисциплін і праці.
У вересні 1980 р. інститут відсвяткував свій півстолітній ювілей. У цей період в його стінах навчалося близько 2500 студентів, навчально-виховний процес забезпечували 13 кафедр, у складі яких працювали 3 доктори і 40 кандидатів наук. Введено в дію два гуртожитки на 1000 місць з усіма комунальними зручностями.
У 90-х роках ХХ ст. одним із стратегічних завдань інституту був пошук можливостей заявити про себе на всеукраїнському рівні. У кінці травня 1996 р. проведено день Уманського державного педагогічного інституту в Національному університеті «Києво-Могилянська Академія», а 19 листопада 1997 р. відбулася презентація вузу в Національному центрі «Український дім» у Києві. Створювалися нові факультети: 1992 р. – дошкільний, в 1994 – філологічний та економічний, а у 1998 р. – факультет довузівської підготовки. В цей час Інститут зав’язує і підтримує міцні зв’язки з академічними, науково-дослідними установами та навчальними закладами за кордоном. Його викладачі проходили стажування в кращих навчальних закладах США та Великої Британії.
Для формування бази підготовки науково-педагогічних кадрів у 1993 р. в інституті було відкрито аспірантуру. З усіх спеціальностей велася підготовка магістрів. Кількість студентів у цей час уже складала 4392 особи.
Зміцнення матеріально-технічної бази, розширення спектру надання освітніх послуг, зростання кадрового потенціалу та кількості студентів створили умови для зміни статусу навчального закладу.
4 березня 1998 року постановою Кабінету Міністрів України інститут було реорганізовано в Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини.
На базі університету був створений потужний навчально-науково-виробничий комплекс у складі Корсунь-Шевченківського педагогічного училища, Шевченківського спеціалізованого ліцею-інтернату, Уманського гуманітарно-педагогічного коледжу, Уманської міської гімназії ім. Івана Франка та СПТУ №36.
Починаючи з 2000-х років, розширюється спектр напрямків та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців для загальноосвітніх навчальних закладів. Створюються нові факультети – факультет іноземної філології, фізичного виховання, соціальної підготовки та психологічної освіти, історичний факультет.