В УДПУ розпочала роботу двохденна Міжнародна науково-практична конференція «Павло Тичина: розп'яття на хресті слави» (до 125-річчя Поета).

У перший день відбулося пленарне засідання, відкриваючи яке проректор з наукової роботи та міжнародного співробітництва, кандидат історичних наук, професор кафедри загальної історії УДПУ Владилена Сокирська, від імені й за дорученням ректора, доктора педагогічних наук, професора Олександра Безлюдного привітала учасників, наголосивши, що ім'я Павла Тичини є знаковим й важливим не тільки для всього поетичного світу, не лише для української літератури, але й для нашого університету. Названий іменем поета у рік його смерті він вистояв перед загрозою розформування і закриття. «Всі ці роки Тичинине ім'я надихає, об'єднує і спонукає нас до праці, — наголосила Владилена Володимирівна. — Воно познайомило нас із багатьма талановитими митцями й науковцями. Сьогодні маємо унікальну нагоду почути великий і мудрих людей. Принагідно зазначимо, що прислали свої виступи і заявили про своє бажання заочно взяти участь в конференції чимало науковців, учителів, студентів України, а також - представники Чувашії, Молдови, Білорусі, Росії, Польщі, Німеччини і США».

А вшанували своєю особистою присутністю захід високі гості — директор Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка HAH України, академік HAH України, доктор філологічних наук, професор, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Микола Жулинський, український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, Герой України Іван Драч, літературознавець, заступник директора Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка HAH України з наукової та видавничої діяльності, кандидат філологічних наук Сергій Гальченко.

Від імені зібрання корзину з квітами до погруддя Павла Тичини поклали студенти факультету української філології Катаріна Зачепа й Ігор Ніколіч.

Із великою цікавістю слухали учасники науково-практичної конференції виступ Миколи Жулинського на тему: «Павло Тичина: що намагався розуміти духом поет?» Тим більше, що Микола Григорович розпочав його цитатами із поеми-симфонії «Григорій Сковорода», яку Павло Тичини писав упродовж 20 років і багато із зображених подій відбувається в Умані.

Зал принишк, коли промовець пригадав вірш Павла Тичини «До кого говорить?», у якому ще 1926 року поет висловив свою тривогу за майбутнє розтерзаної України:

…Рабіндранате-голубе!

З далекої Бенгалії

прилинь до мене на Вкраїну,

я задихаюся, я гину.

Я покажу такії речі

в однокласовій ворожнечі,

я покажу всю фальш, всю цвіль

партійно-борчих породіль.

А братні зуби? Дружній зиск?

Гнучка політика, як віск.

Коли б були це генерали,

ми б знали, що робить.

А в тім то й річ, що це кати

однокласовії… (Брати).

Ці слова звучать по-сучасному. На жаль.

Іван Драч у виступі «Мій Павло Тичина» поділився спогадами про першу зустріч із поетом, про подальші стосунки, про мудрі настанови Павла Григоровича. «Він не тільки благословляв мене у світ, але й рятував, коли я забагато говорив, — пригадав Іван Федорович. — Тичина був дивовижно чистий, обдарований. Він навчав: правдивим будь, але не відкривайся всім!»

«От і ви, — сказав Іван Драч, звертаючись до студентів, намагайтеся більше хорошого взяти у свою душу із цього світу. Вам є чим пишатись, адже ви навчаєтесь в університеті імені Тичини. Над вами стоїть захисне крило Павла Тичини!»

Далі лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, Герой України на прохання присутніх прочитав свої поезії.

Слід наголосити, що учасники конференції дуже тепло зустрічали гостей зі столиці, адже їх виступи були дуже цікаві й емоційні. І хоча теплими й бурхливими аплодисментами любителі поезії змушували Івана Драча говорити ще і ще, виступ «Багатогранність творчого генія Павла Тичини» літературознавця Сергія Гальченка сприймався не з меншою цікавістю. Він як укладач видань Павла Тичини, найбільший знавець архівів поета вразив досі незнаними фактами не лише філологів, а й всіх присутніх на заході.

На завершення конференції відбулося нагородження переможців загальноуніверситетського конкурсу есе на тему «Добридень тобі, Україно моя!» (Що для мене патріотизм і любов до Батьківщини), присвяченому 125-річчю Павла Тичини.

Найбільшим подарунком і великим авансом на майбутнє для студентів-переможців стало те, що відзнаки вини отримали з рук дорогих гостей. Сергій Гальченко вручив нагороди за третє місце в конкурсі студенткам Дарії Рябоконь (історичний факультет) та Альоні Цибулько (факультет української філології). Диплом переможця за досягнуте друге місце отримала з рук Миколи Жулинського студентка факультету української філології Наталія Голяка. Перше місце в загально університетському конкурсі есе виборола студентка факультету іноземних мов Людмила Козоріз. Нагороду їй вручив Іван Драч.

Завершальний музично-поетичний акорд пленарного засідання був теж Тичинівський. Уривок із поеми Павла Тичини «Хор лісових дзвіночків» виконала Альона Мандзюк, учасниця «Театру Слова» (керівник — завідувач кафедри української літератури, українознавства та методик їх навчання, кандидат педагогічних наук, професор Наталія Сивачук). Пісню на слова Павла Тичини «Цвіт в моєму серці» (автор музики Василь Семенчук) виконали соліст тріо «Гонта», лауреат міжнародних пісенних конкурсів, заслужений працівник культури Василь Семенчук і керівник університетського ансамблю «Лелія» Тетяна Хлівна.

Головний висновок всього сказаного — завдяки високоповажним гостям, господарям, організаторам тема Міжнародної науково-практична конференції «Павло Тичина: розп'яття на хресті слави» присутнім стала зрозумілою. Павло Тичини у всій своїй величі став ближчим для всіх!