Велична, щедра і прекрасна мова,
Прозора й чиста, як гірська вода, —
То України мова барвінкова, —
Така багата й вічно молода.

Ю.Косинська

21 лютого усі нації та народи відзначають Міжнародний день рідної мови, проголошений на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО у 1999 році в Парижі як день підтримки мовного та культурного різноманіття і багатомовності.

Із тисяч мов, які існують на планеті, найдорожчою для кожного є його рідна мова.

Наша українська мова належить до найбагатших мов світу. Багато зробили для її вдосконалення освічені люди різних часів — письменники, вчені, видавці... Ми з вами отримали в спадок багату, розвинену, гнучку українську літературну мову. Нею можна висловлювати все: від найскладніших термінів до найтонших відтінків людських почуттів. Народна мова — безмежний океан. Це і пісня, народжена в давнину, співана в радості й горі, яка передається із вуст в уста і від серця до серця, це і дума — твір всенародного генія, це і казка, легенда, переказ, приказки та прислів’я ... А яка багата та мелодійна українська народна пісня! Її люблять та із задоволенням співають не тільки у нас в країні, але й за кордоном. Не можна ходити по рідній землі, не зачаровуючись виплеканою народом у віках рідною мовою. Народне прислів’я говорить: «У кого рідна мова, у того й душа здорова».

Міжнародний день рідної мови для нас, українців, є своєрідним нагадуванням про багатовікові приниження, переслідування та витіснення з ужитку, яких у минулому зазнавала наша рідна мова з боку поневолювачів. Водночас цей день привертає увагу до сучасного стану української мови в Україні і в діаспорі та до важливості її збереження для прийдешніх поколінь.

Тож шануймо і любімо рідну мову, піклуймося про неї, розкриваймо для себе її велич і могутню силу. Збережімо її в усій чудовій красі для себе й наступних поколінь!