Цими днями в Україні вшановують світлу пам'ять Героїв, що віддали своє життя за мир та щасливе світле майбутнє на нашій Землі. Студенти нашого університету, як і мільйони по всій Україні, відгукнулися на пам’ятні дати другої декади лютого.

Концерт-реквієм «Ніхто не забутий, – ніщо не забуте…» , присвячений 26-й річниці виведення радянських військ з Афганістану, Дню вшанування учасників бойових дій на території інших держав та пам’яті Героїв Небесної сотні, розпочав цикл пам’ятних заходів. Організатором заходу виступила студентська рада мистецтво-педагогічного факультету, яка підійшла до цієї справи надзвичайно відповідально. За словами представників студентського самоврядування, пам’ятний вечір - «це лише часточка великої данини і пошани людям, що своєю кров’ю відстояли нашу свободу».





Того дня ніхто не залишився байдужим до розповідей гостей, тематичних відеоматеріалів, авторських поетичних рядків, патріотичних пісень та емоційних хореографічних композицій.

Від імені запрошених гостей - учасників бойових дій на території інших держав - виступив підполковник у відставці Володимир Дуравко. З 1983-го по 1985-й Володимир Миколайович виконував свій інтернаціональний обов’язок в Анголі. Гість поділився своїми спогадами про ту страшну війну, мужність та героїзм радянських солдат, які відважно виконували свій ратний обов’язок, захищаючи мир на африканській землі. Володимир Миколайович звернувся до всіх присутніх із проханням цінувати, берегти, любити та захищати свою Батьківщину. Побажав усім добра, здоров’я та миру, і щоб діти, внуки та правнуки ніколи не знали, що таке війна.

Захід продовжили проникливі виступи студентів. Сльози бриніли на очах щоразу, коли в актовій залі лунали хвилюючі поезії та пісні.

Матусю, рідна, не сумуй.
Я повернусь, я обіцяю.
Дітей від мене поцілуй, скажи що я їх захищаю!!!
Тут йде страшний, запеклий, довгий бій.
Та ми не маєм права відступати.
Бо землю нашу треба захищати, від тих проклятих ворогів.

Прийде послання матері, що син ГЕРОЙ, що у бою поліг.
І впаде мати з криком на порозі «Та ти ж мав повернутися живим».

Таких героїв в Ураїні є багато, в моєму серці житимуть завжди.
Так уклонімося усім солдатам,
Які за нас в бою тім полягли…

Автор: Ольга Перепелюк

Більше, ніж чверть століття минуло вiдтодi, як останній радянський солдат залишив гарячу землю Афганiстану. Та рани цiєї війни кровоточать i досi. Скільки сімей не діждали додому своїх синів, батьків, чоловіків! А ті, кому пощастило вижити у страшному пеклі неоголошеної війни, стоять знову на передовій… тепер на своїй землі… Спочатку київський Майдан. Потім Донбас. Поряд із звичайними українцями колишні воїни-інтернаціоналісти ціною власного життя відстоюють цілісність нашої держави, захищають майбутнє українських дітей у зоні АТО, передають військовий досвід молодим бійцям.

У ці дні ми вшановуємо пам’ять Героїв України різних історичних подій. Минулий рік доповнив календар пам’ятних дат ще однією - вшанування Героїв Небесної сотні - жертв масових розстрілів на Євромайдані в лютому 2014-го. Українські Ангели загинули за правду, свободу, незалежність нашої держави, і ціною жертовності показали, що український дух є незламним, а народ – нескореним.

Минає рік, як їх немає... Та біль утрати досі не зникає ... Пам’яті Героїв Небесної сотні були присвячені студентські мистецькі номери: вірш «Небесна сотня», хореографічні постановки «Небесну Сотню, Господи, прийми», «Війна», пісня «Повертайся, солдате».

Мов сокіл до неба злітає душа,
Неначе у серці той гомін луна,
Той гомін від болю чи щастя - не знаю,
А силу його я все ж відчуваю.

Моя сивая ненько, Моя Україно,
У сні й наяву до тебе я лину.
Як очі закрию, бачу Кримськії гори,
Бачу гай, лани і дикі простори…

Моя Батьківщино, Ой нене моя,
Вклоняюсь тобі
Я, дитина твоя.
Палає у полум’ї змучена мати,
Бо змії лихії почали кусати.

Все терпить, бо ж їх породила,
Як тяжко не було, дітей боронила,
Боронить й надалі
Буде боронити, щоб знов за вікном
Сміялися діти,
Щоб сльози щастя, не горя бриніли,
Посіявши в душах віру й надію.

Анастасія Марищук «Крик душі»

Пам'ять загиблих Героїв України присутні вшанували хвилиною мовчання.

На завершення вечора пам’яті ведучі надали слово декану мистецько-педагогічного факультету Олені Дудник.


Від імені усіх присутніх студенти висловили слова подяки та вручили квіти воїнам, що були присутні в залі.

Мільйони українців віддали свої життя за власну націю і державу, за мир на Землі. Захисники нашої Вітчизни поклали душу і тіло на вівтар свободи своєї країни, і ми повинні про це завжди пам’ятати. Адже народ, осяяний пам'яттю, - безсмертний!

Фоторепортаж про подію можна переглянути тут.

Пресцентр УДПУ