9 березня, у день народження Великого Кобзаря, до підніжжя його пам’ятника, що вільно возвеличується над Осташівським ставом, лягли квіти. Представники нашого університету також вплели свої квіти у вінок народної пам’яті свого славного земляка, який став пророком, генієм нації. Посланці УДПУ взяли участь в урочистому мітингу, присвяченому 200-річчю Тараса Григоровича Шевченка.

Біля пам’ятника Т.Г. Шевченку звучала його невмируща поезія. Не можна було не відчути душею віщі обітниці поета, що линуть до нас через століття. Дійсно, Тарас Шевченко віднайшов слова, які, прочитавши раз, по вік не забудеш. Вони западають у душу і серце, тому що виявляють народні почуття, думи і надії. Учасники мітингу слухали рядки Кобзаря і відчували піднесення від величі його духу і таланту. Таким чином всі, хто прийшов до Шевченка у день його народження, ще раз серцем відчули істинний зміст настанов мислителя: вони стукають у наші серця і змушують пам’ятати хто ми і чиї мої діти. Дух Шевченка і нині тримає нас! Вогонь душі поета запалює у серцях співвітчизників Віру, Надію та Любов до рідної землі, надихає на збереження українських традицій, звичаїв та пісень.

Заклик бути гідним слова Кобзаревого, долучити свої серця до його любові до України звучав особливо актуально зараз, коли ми прагнемо збереження злагоди у нашому домі. Заповіт Тараса: «І мене в сім'ї великій, В сім'ї вольній, новій, Не забудьте пом'янути Не злим тихим словом» має щирий відгук у серцях нових і нових поколінь.