Вісімдесят три роки тому похоронним дзвоном по нашій землі прокотилася чума Голодомору. Ніколи світ не бачив такого страшного, штучно створеного лиха. В той час, як життя мільйонів людей, умисно зморених голодом, тихо танули як свічки, про горе такого великого масштабу мовчали…

Голодомор 1932–1933 років в Україні – це не лише найбільша гуманітарна катастрофа в історії людства, а й незагоєна рана вітчизняної історії. Боляче усвідомлювати, що наш народ пережив не лише демографічний, а й національний удар. Українців поставили на коліна, зламали, вийняли серце і розтоптали.

Приреченій на смерть Україні судилося вижити. Знову родить щедро засіяна мільйонами смертей земля, та не зітреться із людської пам`яті страшний злочин. Кожним колоском, бур’янцем і червоним маком стугонить в жилах, відбивається в скронях кров нації, яка вижила.

В цей скорботний день приєднаймося до загальнонаціональної хвилини мовчання, запалімо свічку як знак вічної пам`яті про мільйони безвинно загиблих людей від голодної смерті на родючій українській землі. Помолімося за їхні душі, їхній спокій…