Урочисте й знаменне дійство відбулось нещодавно в стінах актового залу нового корпусу педуніверистету: презентація щойно виданого довідника-антології «Письменники Уманщини». Серед присутніх — не лише студенти й викладачі, але й бібліотекарі (університету, міста й району), представники відділу освіти й методкабінету, преси, краєзнавчого музею і, звичайно ж, учителі.

Довідник є по-справжньому унікальним, бо на майже трьох сотнях сторінок містить найсучаснішу інформацію про літераторів, життя і творчість яких пов’язані з історичною Уманщиною, тобто з теперішніми Уманським, Маньківським, Тальнівським, Жашківським і Христинівським районами. Сюди ввійшли біографії та фрагменти літературного доробку усього більше як ста письменників. Зібрані вони викладачами кафедри української літератури й українознавства Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. Головним ініціатором видання стала завкафедрою професор Наталя Петрівна Сивачук.

Представлені в довіднику-антології автори дуже відмінні між собою. Знаний упорядник одного з перших російсько-українських словників Михайло Комаров і зовсім забутий Клим Ткач; «чиновний» драматург-академік-лауреат Олександр Корнійчук і загиблий у сталінських катівнях Петро Лісовий; апологет радянської системи Іван Кулик і «політично неписьменна» (бо тієї системи не визнавала) Докія Гуменна; пестунчик долі, мандрівник і придворний поет Станіслав Трембецький і довічно прикутий до ліжка у своїй убогій хатині тонкий лірик Григорій Савчук тощо: всі ці такі різні люди об’єднані причетністю до Уманського краю, його природи, мови, культури, звичаїв, особливостей побуту.

Відкрила дійство директор Інституту філології та суспільствознавства, доцент Коваль Валентина Олександрівна.

На сцені, крім слів ведучих (доцента Марини Павленко і студентки Вікторії Михальчук), звучали виступи поетів, творчість яких представлена в антології: Ольги й Володимира Тодчуків, заслуженого журналіста України Валентини Андріївни Козицької, Володимира Чередайка, Любові Бойчук, Петра Поліщука, Ніни Михайлової, Наталі Зарудняк, Василя Денисюка, Ольги Павленко.

Творчу родину Тихолозів із Тальянок Тальнівсього району в довідникові поки що презентував лиш один представник — Сергій Тихолоз (його син Богдан Тихолоз і невістка Наталя Тихолоз уже добре знані в Україні своїми науковими літературознавчими розвідками), виступ якого став справжнім відкриттям свята.

Від наймолодших літераторів, представлених антології (а серед них — вже знані письменниці Віра Балдинюк, Оксана Лущевська й Юлія Гончар (між іншим, усі три — випускниці нашого педагогічного університету)) взяла слово талановита поетеса Софія Кримовська.

Дуже скрасили захід пісні у виконанні вчителів Антонівської та Юрківської шкіл Редька Михайла Васильовича та Зарудняка Миколи Олександровича, а також — аматорського колективу «Софія» (керівник Василь Васильович Семенчук).

Завершили дійство завідуюча методкабінетом Інна Михайлівна Трохименко і завкафедрою української літератури й українознавства УДПУ, професор Наталя Петрівна Сивачук, які сказали багато гарних слів про цю надзвичайно корисну книжку, а також — про викладачів кафедри української літератури й українознавства, які доклали багато сил як до підготовки самого видання, так і до його гідної презентації.

Справжнім святом поезії стала для студентів та викладачів факультету української філології зустріч з поетесою Ларисою Шабаліною.

Лариса Василівна народилася в добре знаній на Уманщині вчительській родині (батько — Шабалін Василь Григорович (1938-2004) — учитель фізики та астрономії, відмінник народної освіти СРСР, учитель-методист; мати — Шабаліна Світлана Олексіївна (нар. 1940р.) відмінник народної освіт УРСР, учитель-методист) і, що приємно, Лариса є випускницею Уманського педуніверистету. Працює вона учителем української мови та літератури, образотворчого мистецтва, а з 2004р. — заступник директора з виховної роботи Ладижинської школи.

На зустрічі звучали вірші з поетичної збірки Л.Шабаліної «Пробудження» (2001), а також — її нові поетичні твори. Особливо зачарували й зворушили глядачів пісні, талановито виконані п.Ларисою. Доречною «вставкою» був і виступ Ларисиної мами Світлани Олексіївни, яка поділилась світлими моментами зі своєї учительської праці, дала деякі професійні поради і надихнула студентів на майбутню працю в школі.

ДО ЮВІЛЕЮ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

12 травня університетське літературне об’єднання імені Миколи Бажана провело урочисте засідання з нагоди 140-річчя з дня народження видатного новеліста Василя Стефаника (народився 14 травня 1871р. в с. Русові, тепер Снятинського району Івано-Франківської області).

Атмосфера заходу була камерною, щирою і душевною. Викладачі кафедри української літератури й українознавства вели мову про В.Стефаника без офіціозу, з розкриттям навіть якихось дуже особистих деталей його життя і творчості. Студенти ж у відповідь висловлювали власні думки з приводу прочитаних Стефаникових творів. Спершу вони, разом із Мариною Степанівною Павленко, яка у своєму виступі намагалась сягнути таємниць Стефаникових новел, визначали основні риси і секрети його поетики, зокрема — глибоко психологічної новели «Лесева фамілія». Потім заворожено слухали аналіз окремих шокуючи текстів Стефаника (зокрема “Кленові листки” й “Діточа пригода”), зроблений Тетяною Володимирівною Лопушан. Свої думки з приводу почутого висловив і Леонід Володимирович Козинський. Цікавою стала спроба всіх присутніх дошукатись у Стефаникових творах оптимізму (адже в них здебільшого показано тяжке життя українського селянства), і, що найцікавіше, це вдалося досить успішно.

Свого часу Василь Стефаник казав: “Я писав тому, щоби струни душі нашого селянина так кріпко настроїти і натягнути, щоби з того вийшла велика музика Бетховена. Це мені вдалося, а решта — це література”. Здається, що після цього засідання можна перефразувати ці слова так: Стефаникову музику — було почуто, а решта — осягання всіх її глибин і втілення юними поетами якихось Стефаникових таємниць у власну творчість — то вже справа майбутнього.