2 вересня в Україні на державному рівні відзначали 70-річчя завершення Другої світової війни. Саме цього дня 1945 року після 6 років запеклих боїв, які від травня 1945 року перемістилися з Європи на Далекий Схід, офіційно закінчилася найстрашніша і наймасштабніша в історії людства світова війна.
З метою вшанування подвигу Українського народу, його визначної ролі у перемозі над нацизмом, увічнення пам’яті про загиблих воїнів та жертв війни представники УДПУ імені Павла Тичини долучилися до міських заходів з відзначення ювілейної дати завершення Другої світової війни. У покладанні квітів до обеліску Слави взяла участь делегація університету. Її очолювали перший проректор Андрій Гедзик, проректори Владилена Сокирська та Олена Кірдан, голова профкому Олександр Осадчий. Покладання вінка та квітів до підніжжя обеліску Слави було доручено студентам – молодь має знати і шанувати історію своєї країни, героїв, які боролися за її свободу і мир на рідній землі. Пам’ять застерігає, а історія вчить робити все, аби не допустити повторення трагедії.
2 вересня 1945 року - надзвичайно важлива і пам’ятна дата для українців, адже у період Другої світової війни український народ зазнав великих втрат від воєнних дій, окупаційного режиму нацистської Німеччини та комуністичного тоталітарного режиму. За твердженнями науковців, втрати українців і громадян України інших національностей упродовж 1939 –1945 років 8–10 млн осіб; за роки війни зруйновано майже 700 українських міст і 28 тис. сіл, спалено близько 320 тис. господарств.
Предметом гордості для українців, для жителів Уманщини є той факт, що саме наш земляк, генерал Перемоги Кузьма Миколайович Дерев'янко (1904-1954) поставив підпис під Актом про капітуляцію збройних сил імператорської Японії. Цей документ підвів риску під війною, що тривала шість років і один день. Його ім'я вибито на одній із плит меморіалу уродженцям Уманщини біля обеліска Слави. Студенти з патріотичними переживаннями фотографувались біля меморіалу – на пам’ять, в знак поваги до святого місця.
В цей же день студенти історичного факультету долучилися до перегляду просвітницько-інформаційної лекції-бесіди на тему 70-ї річниці закінчення Другої світової війни, підготовленої відділом національно-патріотичного виховання Міністерства молоді та спорту України спільно із Українським інститутом національної памʼяті та громадянською ініціативою «Освітня асамблея». Перед початком перегляду із вступним словом виступили проректор з науково-педагогічної роботи Олена Кірдан та завідувач кафедри загальної історії, професор Ігор Кривошея. У своєму виступі Ігор Іванович зазначив, яким вагомим є внесок українців у перемогу Об’єднаних націй, зокрема вояків Радянської армії, УПА, етнічних українців у складі інших армій (американської, британської, канадської, польської, французької та ін.); якими масштабними і спустошливими були наслідки Другої світової війни для України; яким чином відбувався у цей час процес самоідентифікації українців.
70-річчя завершення Другої світової війни – важлива для України дата. Вона дає можливість оцінити внесок українського народу в перебіг і завершення війни, підсумувати її масштабні спустошливі наслідки для України, а також винести життєво важливі уроки для нашої держави сьогодні. Надзвичайно важливо, висловлюючи повагу всім борцям проти нацизму, воєнних злочинів, депортацій та злочинів проти людяності, скоєних у роки війни, консолідувати суспільство навколо ідеї захисту України.
Довідково про К.М. Дерев’янка.
Кузьма Миколайович Дерев'янко був професійним розвідником з унікальним досвідом; знав японську та англійську мови. У ньому поєднувалися якості військового практика і теоретика. Зовні ця гармонія виражалася і в тому, що він, володіючи величезною фізичною силою, писав дуже дрібним, але абсолютно розбірливим почерком.
…По закінченні війни в Європі Кузьма Миколайович представляв СРСР у Союзній раді по Австрії, а влітку 1945 року його було призначено представником радянського Верховного Головнокомандування при штабі Союзних військ на Тихому океані. Коли настав час підписувати Акт капітуляції Японії, саме йому було доручено зробити це від імені СРСР, хоча до такої місії готувалися й інші. 30 серпня 1945 року К.М. Дерев'янко разом з Ду́гласом МакАртуром (американський воєначальник, генерал армії США, командувач дивізії в Першу світову війну, головнокомандувач більшої частини союзних військ на Тихоокеанському театрі воєнних дій під час Другої світової війни і всіх збройних сил США під час війни в Кореї) літаком прибуває до Японії. 2 вересня 1945 року відбулась заключна подія Другої світової війни. До американського лінкору "Міссурі", що стояв у Токійській затоці, підійшов катер з найвищими військовими чинами. Постукуючи ціпком, по трапу на палубу корабля зійшов уповноважений імператора Японії міністр закордонних справ М. Сігеміцу, за ним – начальник генерального штабу І. Умедзу. У повній тиші підписали Акт, в якому визнавалася поразка Японії, а її військо і народ зобов'язувалися негайно припинити воєнні дії, безумовно виконувати всі вимоги і вказівки союзників. Потім цей документ скріпили підписами представники країн-переможців. Коли до столу попрямував повноважний представник СРСР генерал К.М. Дерев'янко, американські моряки дружно зааплодували.
Через кілька днів відважний генерал з величезною небезпекою для власного здоров'я відвідує японські міста Хіросіма та Нагасакі, нещодавно піддані американському атомному бомбардуванню. Виходивши вздовж і поперек радіоактивне згарище, він складає детальний його опис і фотографує побачене. Наприкінці вересня 1945 року його викликають до Москви. Там він доповідає Йосипу Сталіну про капітуляцію Японії, про становище в цій країні, стан її армії, зокрема військово-морських сил. Особливо уважно був розглянутий його звіт і фотографії щодо наслідків атомного бомбардування Японії. Діяльність генерала було повністю схвалено. А його матеріали про атомне бомбардування були використані під час розробки радянської атомної зброї.
У січні 1946 року Кузьма Миколайович був призначений представником СРСР у Союзній раді з місцем перебування в Токіо. Рада, в яку, крім Дерев'янка, входили генерал Д. Макартур (США), представники Китаю та Великобританії, контролювала виконання умов капітуляції й усе післявоєнне життя Японії. Шість років існування Ради проходили у постійному жорсткому протиборстві з американською стороною. Тривала "холодна війна", з 1950 року почалися воєнні дії у Кореї. За таких умов Дерев'янко виявляв велике вміння й наполегливість у відстоюванні позицій своєї держави, підтримував інтереси японського народу. Наприклад, він неодноразово пропонував заходи стосовно демократизації післявоєнної Японії; підготував і вніс на обговорення Ради 33 заяви й меморандуми з різних проблем щодо відносин з американською адміністрацією, про шляхи відбудови й розвитку японської економіки і культури, про радянсько-японські взаємовідносини тощо.
У 1952 році після укладення мирного договору з Японією (сталінське керівництво його так і не підписало) Союзна Рада припиняє існування. Дерев'янка переводять у Москву, де він працював на високих посадах у міністерстві оборони, начальником кафедри військової академії. Але наслідки жорсткого ядерного опромінення під час відвідання Хіросіми й Нагасакі неухильно погіршували його здоров'я. 14 листопада 1954 року в лікарні його відвідали маршали С.К. Тимошенко та П.А. Ротмистров і від імені найвищого керівництва поздоровили з п'ятдесятиріччям, а 30 грудня 1954 року Кузьма Миколайович Дерев'янко помер від раку. Похований у Москві на Новодівичому кладовищі (дільниця № 4, ряд 25).
Після ранньої смерті він, по суті, був прирівняний до Героя Радянського Союзу: ім'ям Кузьми Дерев'янка були названі вулиці в Умані та рідному селі Косенівка.
Указом Президента України від 7 травня 2007 року за мужність і самовідданість, виявлені у роки Другої світової війни 1939–1945 років, визначні дипломатичні заслуги у повоєнному врегулюванні міждержавних відносин генерал-лейтенанту Кузьмі Миколайовичу Дерев'янко посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка".
