22 жовтня 2009 року університетське літоб’єднання імені Миколи Бажана уперше провело творчу акцію, спільну з Уманським Літературним клубом. Сцена актової зали цього разу була всуціль «озброєна» яскравими софітами, мульті-медійним екраном та різноманітною звуковою апаратурою: серед гостей-бо – чимало співаків-бардів.

Ведучі – керівник літоб’єднання Марина Павленко та головна натхненниця літклубу, колишня випускниця УДПУ й дипломантка міжнародного конкурсу «Гранослов» Софія Кримовська – по черзі оголошували виступи учасників. У першому «блоці» звучали авторські пісні Юлії Кучерявої, перемежовані поезіями першокурсників (учасників літоб’єднання, які вперше пробують себе в художньому слові) Марії Краєвої, Наталі Семенюк, Лесі Слободянник та інших. Цікаво, що деякі студентки вибрали для декламування не власні вірші, а тексти класиків: «Так ніхто не кохав…» Володимира Сосюри натхненно виконала Аня Чередник, а любовну лірику Раїси Троянкер – Марина Здержко. Тоді як Таня Ведула зворушливо продекламувала вірш своєї сестри.

Після загадкових поезій-медитацій «літклубівки» Лідії Подолинної лунали твори «старших» учасників літоб’єднання: Олени Богачик (вона заспівала присутнім і власну пісню), Андрія Литвина, Дар’ї Дяченко, Ярослава Крицького й Ані Сокотнюк. Виступ викладача кафедри української літератури й українознавства, члена Національної спілки письменників Петра Поліщука завершив «університетський блок». Далі аудиторією заволодів поет і бард (теж колишній випускник УДПУ) Володимир Торчинський. Вдалою противагою деякій агресивності та холоднуватій зверхності текстів Володимира (а мабуть, саме так і належить текстам справжньої «зірки») стали теплі й світлі пісні Сергія Цюрка. Виступи ж Софії Кримовської з сином та Ірини Жулай остаточно підтвердили й переконали: справжня поезія – вічна. І – цікава всім.