Минають дні, ідуть роки,
Життя листки перегортає,
А біль Афгану - на віки
В душі чомусь не замовкає.

Напередодні 25-ї річниці виведення військ СРСР з Афганістану та Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав відбулися зустрічі студентів УДПУ (економічного та історичного факультетів) з воїнами-інтернаціоналістами Уманщини – головою об’єднаної ради Олегом Зайченком та його заступником Олександром Кулібабою.

Майже 10 років тривала та далека, офіційно не оголошена війна, що залишила після себе тисячі жертв, сльози й горе в мирних родинах. Тому актуальною стала зустріч із очевидцями тих страшних подій. Метою цього заходу було ознайомлення студентів з однією із найтрагічніших сторінок у нашій історії, сприяння вихованню поваги до учасників військових дій на території інших держав та вшанування полеглих воїнів-інтернаціоналістів.

Цікаво, що зустріч не була формальним заходом, з шаблонним вітанням, де звучали не лише побажання та патріотичні бесіди з молоддю, а перетворилася на серйозну розмову про реальний стан речей та існуючі проблеми. Олег Володимирович та Олександр Петрович розповіли студентам про страшні події, які відбувалися в Афганістані більше 9 років, про важкі умови в яких доводилося виконувати військову службу. Студенти у відповідь на свої запитання до воїнів-інтернаціоналістів дізналися про особливості тієї війни, про бажання та страхи солдатів, про найяскравіші та найболючіші спогади. Також Олег Зайченко розповів про життя воїнів-афганців після завершення війни, про їхні сьогоднішні справи, про підтримку сімей загиблих афганців членами Об’єднаної ради воїнів-інтернаціоналістів Уманщини.

Напередодні зустрічі відбулося чергове засідання історичного кінолекторію. Темою для обговорення та перегляду фільму стала Афганська війна. Студенти переглянули документальний фільм військово-патріотичної тематики «Остання висота» та художній фільм «Афганский злом».

Вшанували пам’ять воїнів-афганців студенти і викладачі мистецько-педагогічного факультету на кураторській годині, котра називалася: «Афганська війна: біль у серці». Зі вступним словом до присутніх звернулась декан факультету Олена Дудник, яка наголосила: «У лютому 1989 року закінчилась війна, яка принесла тисячі жертв, сльози і горе в мирні родини. Сьогодні ми з вами згадаємо героїв тієї страшної війни, полинемо в спогади і хочемо, щоб ці спогади пройшли крізь ваші серця, і ви зрозуміли, що найстрашніше у світі – це війна. Ми повинні пам’ятати тих, хто її пережив, тих, хто не дожив, не доспівав, не докохав. Тисячі наших хлопців загинули в боях і померли від ран, контузій, травм і хвороб, пропали безвісти. Сивіли від горя батьки і матері, ховаючи своїх дітей, сиротіли діти, вдовами ставали жінки в мирний час. У скількох сімей у траурному обрамлені зберігаються фотографії синів! Одну нагороду заробили вони за проявлену мужність і героїзм – право бути похованим на рідній землі».

Присутнім був представлений до перегляду документальний фільм «Афганістан. 80-та розвід рота. 20 років поспіль», в якому відображені реальні військові події в республіці Афганістан.

На сайті наукової бібліотеки УДПУ усі бажаючі мають можливість переглянути віртуальну виставку "Афганістан: біль і пам'ять".

15 лютого студенти та викладачі історичного факультету на чолі з деканом Тетяною Кузнець взяли участь у мітингу-реквіємі, який відбувся біля пам’ятного знаку воїнам-афганцям в місті Умань. Міський голова Юрій Бодров звернувся до учасників зібрання, наголосив на мужності та хоробрості воїнів-інтернаціоналістів та вручив їм нагороди. Спільно з учасниками заходу представники університету поклали квіти до пам’ятного знаку та вшанували пам'ять про загиблих у Афганістані хвилиною мовчання. По закінченню мітингу історики стали глядачами концертної програми у міському будинку культури, котра була підготовлена для воїнів-афганців.

Довідково.
15 лютого - День виведення радянських військ з Афганістану. Двадцять п’ять років тому, останній солдат покинув землю цієї ісламської країни. Багатотисячні людські втрати стали наслідком недалекоглядної політики радянського керівництва. Будь-яка війна несе смерть, каліцтво, «вдягає» в журбу тисячі материнських сердець. У війни холодні очі, у неї свій рахунок, своя безжальна арифметика. Афганська війна тривала з 25 грудня 1979 до 15 лютого 1989 року - дев’ять років, один місяць і дев’ятнадцять днів. У військах, що знаходилися на території Афганістану, пройшли військову службу 620 тисяч військовослужбовців. Загальні людські втрати радянських Збройних Сил склали 15 051 чол. За весь період війни в Афганістані пропали без вісті і опинилися в полоні 417 військовослужбовців.

Учаниками військових дій в Демократичній республіці Афганістан стали понад 150 тисяч українців. Більше трьох тисяч із них загинули під час цієї війни, вісім тисяч повернулися в Україну поранениним або інвалідами, близько 60 вважаються полоненими і без вісті зниклими. Уже дома, від ран, хвороб і самогубств померли більше 4 тисяч українських "афганців".

Не залишилися осторонь афганської війни і жителі Уманського району, 450 із них були учасниками афганських подій, 60 стали інвалідами, 8 поклали своє життя виконуючи військовий обов’язок.