Ох, на наших вечорницях,
Хто сумний - розвеселиться!
Співи, танці, небелиці -
Гарні будуть вечорниці!

12 грудня, напередодні свята Андрія, в актовій залі нового корпусу відбулося народознавче свято «Андрія», організатором якого виступила кафедра української літератури, українознавства й методики їх викладання (завідувач кафедри - професор Наталія Сивачук).

Студенти-філологи під керівництвом наставників Інни Терешко та Наталії Мамчур представили присутнім театралізоване дійство, у якому відтворили найяскравіші народні звичаї та обряди, що відбувалися колись в Україні на Андрія. Кожен, хто завітав на вечорниці, мав змогу поринути у минувшину та доторкнутися до народних традицій. Свято було насичене народними піснями, іграми та дотепними жартами.

З-поміж найбільших зимових свят чи не найвеселішим та найочікуванішим був день Андрія, 13 грудня, коли, за українським звичаєм, сільська молодь збиралася в оселі шанованої на селі жінки на святкові вечорниці.

Так все було і на нашому святі: сцена перетворилася на старовинну українську хату із вишитими рушниками, традиційною піччю, глиняним посудом, багатим столом із смачними стравами, а сучасні студенти – на щирих дівчат-українок та дужих хлопців-молодців, які весело розважалися, ворожили, співали… Атмосферу свята доповнила колоритна українська музика і традиційний український одяг - вишиті сорочки, свитки та пояси, стрічки у волоссі та хустки на плечах.

До господині Наталки завітали дівчата. Принесли води з криниці, щоб наліпити «андрійчиків», вареників, спекти калиту. А хлопці тим часом бешкетули, чатуючи на дівчат.

Дівчата розказали присутнім різні способи ворожінь: на дровах, по стовпцях, за іменем першого зустрічного чоловіка, на тінях… Ворожили також із сірниками, дзеркалом, свічкою…

Родзинкою Андріївських вечорниць була колоритна пані Проня, яка разом із іншими дівчатами хотіла поворожити на судженого та на свою долю. Кидаючи чобіт за ворота, приказувала: «Кто жених и где живёт он – в эту сторону носок».

Учасники фольклорного ансамблю «Софія» (керівник – Василь Семенчук) заспівали багато українських пісень, ліричних та веселих.

Потім завітали на вечорниці до господині Наталки і хлопці. Навіть співаючи пісень, вони були здатні на всілякі «капості». Залицялися до дівчат, вихвалялися своєю вродою, статками та уміннями. Дівчата ж їх пригощали смачними варениками, калачами з медом.

Оригінальним доповненням вечора стала пісня про те, як хлопці готували вареники.

Продовжився вечір ворожінням на "андрійчиках": чию пампушку з’їсть собака першою, та дівчина першою заміж вийде. Хлопці і цього разу намагалися все зіпсувати. Дівчата ж у відповідь пропонували парубкам кумедні завдання.

Кульмінацією вечорниць стало традиційне кусання калити.

Увінчалися українські вечорниці пригощанням запашною калитою присутніх у глядацькій залі. Закінчився захід дружнім виконанням фінальної пісні «Перлина Україна».

Все було як на справжніх вечорницях: господиня, дівчата, які прийшли на ворожіння, бешкетники-хлопці, і пан Калитинський з калитою і квачем, що запрошував Коцюбинського калиту кусати.

Веселощі, українські пісні та смачна калита створили незабутнє народознавче свято!

Бережімо невичерпну скарбницю українських народних традицій!