Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
От, де люде, наша слава,
Слава України!
Без золота, без каменю,
Без хитрої мови,
А голосна та правдива,
Як Господа слово.

Студенти факультету іноземної філології разом із кураторами - доцентом кафедри англійської мови та методики її викладання Іриною Постоленко та викладачем кафедри Євгенією Процько  відвідали творчий концерт, приурочений 200-річчю українського національного генія Тараса Григоровича Шевченка,  який відбувся у центральній міській бібліотеці.

Студенти мали змогу дізнатися про музичну творчість Шевченка. Він є людиною світової культури – поет, художник, митець, музикант. Уривок з повісті «Музикант» відкриває Шевченка як романтика. Тут він автобіографічно пише про свою особисту ніжну любов до віолончелі. «Арновський привіз віолончель. Боже, що ж то за іграшка! Це лиш одна душа людська може так співати і плакати, як співає і плаче цей дивовижний інструмент. Майстер, що його зробив, мабуть, був сам Прометей. Я лягаю спати і кладу його біля себе. Це моє життя, моє друге я. І якби я був двічі рабом, я б за цей інструмент продав себе втретє в рабство».

Розкриваючи тему «Шевченко і музика», треба відзначити, що Тарас Григорович безмірно любив народні пісні, переймав їх з першого разу і знав їх без ліку. Шевченко дуже добре відчував музику, навіть більше того — він навчився сам грати на фортепіано, виконував нескладні твори Моцарта і Бетховена. Він був академіком Академії мистецтв, а  цей титул так просто не давалося. Володар цього звання мав бути надзвичайно освіченою людиною. Цікаво, що Шевченко відвідував усі оперні прем’єри, престижні концерти, дуже любив  Гайдна, Моцарта і Бетховена, Шопена, Мендельсона, Паганіні, Серве, В’єтана. Все це говорить про те, що Шевченко — інтелігент надзвичайно високого художньому смаку. Щоденники Тараса Шевченка дуже багаті на музичні судження. Він часто звертається до віденських класиків. І, звичайно, ідеалом гармонії завжди залишався Вольфганг Амадей Моцарт. Учасників творчого вечора зацікавив фрагмент із записів Шевченка за 1957 рік:«Я почув, як маленький оркестрик грає увертюру до опери Моцарта. Це така чудова музика, що мені здається, її не можна заграти недобре, вона завжди звучить божественно».

Слухачам літературно-музичного заходу у міській бібліотеці було надзвичайно цікаво – вони відкрили для себе Великого Кобзаря як музиканта і як великого цінителя музики. Всі були вражені вокальними та музичними здібностями  ансамблю народної музики «Ятрань» Уманського обласного музичного училища імені Порфирія Демуцького  та студентів музучилища. Тож висловили велику вдячність колективу центральної міської бібліотеки, студентам та викладачам Уманського музичного училища за помітний доробок у вшанування пам’яті українського генія.