В УДПУ відбулися заходи, приурочені Афганській війні, яка сумними і гіркими спогадами поселилася у нашій пам’яті.
Представники університету взяли участь мітингу-реквіємі біля пам’ятника воїнам-інтернаціоналістам з нагоди відзначення 27-річниці виведення військ з Афганістану та Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав.
Відбувся також захід у міському будинку культури. Хвилиною мовчання весь зал вшанував пам'ять тих, хто не повернувся з поля бою. Свої кращі виступи воїнам-афганцям подарував народний самодіяльний аматорський колектив нашого університету - чоловіче вокальне тріо «Гонта» у складі Василя Семенчука, Петра Волошина та Валентина Купчика.
Студенти факультету фізики, математики та інформатики зібрались разом, щоб вшанувати безсмертний подвиг тих, хто 27 років тому під бойовими знаменами своїх частин та з’єднань залишив землю Афганістану, з честю виконавши свій патріотичний обов’язок.
Й нині можна скільки завгодно говорити про доцільність тієї неоголошеної війни, але жодні слова не змінять минулого, не притлумлять світлу пам’ять про тих, хто віддав своє життя і здоров’я, хто зберіг вірність військовій присязі, звитяжно і чесно служив своїй країні, своєму народові, тих, чиї імена назавжди залишаться у нашій історії як імена доблесних воїнів-інтернаціоналістів.
Присутні на заході воїни-афганці, які пройшли крізь пекло афганської війни, дивлячись в очі смерті, розповіли студентам багато чого цікавого та водночас болючого. Важко було слухати історії про загибель одного із братів-близнюків, про сиву неньку, яка мала щастя дочекатися свого сина з війни, та військові його пісні про Афган ятрять материнську душу й доводять до сліз.
Було приємно бачити небайдужість студентів, переконуватись, що вони знають і пам’ятають ті історичні події й співчувають невиправній утраті нашого народу. Зуміли передати весь біль утрат у афганській війні ведучі Анна Павленко та Дмитро Дерман, а вірші у виконанні Ганни Мазурок викликали глибокий сум. Улюблені вокалісти Любов та Людмила Прохорові, Ігор Зелінський та Тетяна Повічан подарували чуттєві, терпкі та проникливі пісні гостям, які щиро подякували за це. І гості, й студенти притримуються спільної думки: головне залишатися людиною, щоб не сталося! Треба завжди пам’ятати про війну, яка залишила великий шрам на серці українського народу
Адміністрація університету та факультету фізики, математики та інформатики висловили глибоку шану і повагу гостям, а також вручили подяки за активну участь у вихованні студентської молоді воїнам-інтернаціоналістам Сергію Боровицькому, Івану Груцю та Володимиру Мошнязі.
Організатори щиро подякували усіх, хто підтримав та відвідав захід.
До 27-ої річниці виведення військ з Афганістану керівник лабораторії «Відродження нації», завідувач навчально-методичним кабінетом історичного факультету Оксана Карасевич підготувала тематичну виставку історичної літератури про події Афганської війни «Воїни-інтернаціоналісти – ціна чужої війни». Серед інших досліджень на виставці була представлена книга нарисів та спогадів воїнів-інтернаціоналістів Уманщини «В горнилі локальних конфліктів», видана до 25-ї річниці виведення радянських військ з Афганістану за ініціативи голови Уманської міськрайонної спілки ветеранів Афганістану Олега Зайченка.
Жахлива катастрофа людства – афганська війна й досі пред’являє рахунки втрат і каліцтв. Біль війни, пропущений через душу і серце, вилитий на папір поетичним словом, знайшов своє відображення у представленій на виставці збірці поезій завідувача кафедри суспільних дисциплін, професора Анатолія Карасевича «Філософія війни». З-поміж багатьох віршів про воєнне лихоліття особливу увагу звернуто на вірш «Чужа війна»
Ти якось навідні сказав: «Я туди запізнився».
Я в сутність спочатку не вникнув – куди?
А потім пізніше як світ за рікою сказився,
Згадав, як хмеліли ми вдвох від твоєї на танку їзди.
Давно то було, вже і діти твої воювали,
Пізнали той стан, як тіло від рани болить,
Я знову прохожу стежками, які тебе знали,
І серце, згадавши ті роки, продовжує нить.
Навіщо війна в чужім світі забрала солдата?
Я тисячу раз це питання студентам в їх ряд.
Як ти залишився прикрити їх тілом комбата,
Отих ще безвусих радянських твоїх соколят.
Вони твоє тіло, як батька, принесли з-за річки
Щоб там на чужині не снився тобі більш Кабул.
І постріли в пам’ять, і плач у Карпатах Марічки,
І сльози солдатські, і той всім прощений аул.
Це якось нечесно за землю афганських солдатів
Навіки спровадить п’ятнадцять їх тисяч в Аїд.
А світу брехати, як ніби спасли Ви тоді демократів,
І там залишили навічно в історії воєн свій слід.
Я ще і сьогодні, як з братом, шепочусь з тобою.
Вже й голову в сніг, а із юності знову в сни ти,
Як ніби у мене украли пів серця душмани за тою рікою,
А інша частина з тобою ще проситься рядом іти.
Довідково
Афганська війна продовжувалася з 25 грудня 1979 до 15 лютого 1989 року, тобто 3340 днів.
Втрати СРСР (офіційна статистика): 15 051 – убито; 54 000 – поранено; 414 000 – захворіло.
Перебування радянських військ в Афганістані та їх бойова діяльність умовно розділяються на чотири етапи.
1‑й етап: грудень 1979 р. — лютий 1980 р. Введення радянських військ до Афганістану, розміщення їх по гарнізонах, організація охорони пунктів дислокації і різних об'єктів.
2‑й етап: березень 1980 р. — квітень 1985 р. Ведення активних бойових дій, зокрема широкомасштабних, спільно з афганськими з'єднаннями і частинами. Робота з реорганізації і зміцнення озброєних сил ДРА.
3‑й етап: травень 1985 р. — грудень 1986 р. Перехід від активних бойових дій переважно до підтримки дій афганських військ радянською авіацією, артилерією і саперними підрозділами. Підрозділи спецпризначення вели боротьбу з припинення доставки зброї і боєприпасів із-за кордону. Відбувся вивід 6 радянських полків на Батьківщину.
4‑й етап: січень 1987 р. — лютий 1989 р. Участь радянських військ в проведенні афганським керівництвом політики національного примирення. Продовження підтримки бойової діяльності афганських військ. Підготовка радянських військ до повернення на Батьківщину і здійснення повного їх виводу.
