Сьогодні відзначається 72-ї річниця визволення міста від фашистських загарбників. З метою вшанування пам’яті воїнів, котрі поклали життя на вівтар звільнення своєї Батьківщини від окупантів, залишившись під скромними обелісками, чи у братських могилах та, віддаючи данину синівської поваги тим, кому судилося повернутися живими додому, делегація УДПУ імені Павла Тичини на чолі з ректором, професором Олександром Безлюдним взяла участь у покладанні вінків та квітів до Обеліску Слави в м. Умань.

Представники адміністрації та студенти нашого університету  разом з усіма присутніми біля священного пам’ятного місця вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання, схиливши голови перед їх немеркнучим подвигом. Світла пам’ять і вічна слава героям!

Спогади наших дорогих земляків-ветеранів, їх розповіді про війну — це жива історія для прийдешніх поколінь, приклад самовідданого служіння Вітчизні. Історична пам’ять – дзеркало душі народу. І вічно жити героям-визволителям у споминах і серцях поколінь!

Приємно, що присутні на заході ветерани були в полі особливої уваги молоді. Теплі вітання зігрівали душі колишніх воїнів, а фото на згадку (щиро в це віримо!) стануть продовженням естафети пам’яті. Нинішнє ж юне покоління пам’ятає, що свобода Батьківщини оплачена життям мільйонів людей і в тому числі наших земляків, які відстояли честь і свободу рідної землі в лиху годину війни.

Довідково.

Умань була звільнена внаслідок Умансько-Ботошанської операції, поклавши край чорному періоду фашистської окупації у житті уманчан.

Умансько-Ботошанська операція 2-го Українського фронту, яка стала продовженням Корсунь-Шевченківської битви, давала можливість визволення всього півдня країни від гітлерівських окупантів. Першим етапом операції була ліквідація умансько-христинівського угруповання. У результаті бойових дій радянські війська заглибились на 45 км. Долаючи непролазну багнюку, виносячи на руках гармати й боєприпаси, наші воїни нестримно рухались вперед. Уманські шляхи в умовах цілковитого бездоріжжя стали могильником для німецької техніки і важкого озброєння.

Війська 2-ої і 5-ої танкових армій та 52-ої загальновійськової армії 9 березня ввечері підійшли до Умані і зав’язали бій. 881-й полк самохідно-артилерійський полк 3-го танкового корпусу першим увірвався в місто в районі Нової Умані, але все ж не він увійшов першим до його центру. Це здійснила танкова рота 8-го окремого гвардійського танкового полку, якою командував лейтенант В.І.Мельников. До героїв – визволителів Уманщини ми відносимо також Борисенка, Саначева, Тищика, Смірнова.

За виявлену мужність і відвагу під час визволення нашого міста 26 офіцерам і червоноармійцям були присвоєні звання Героїв Радянського Союзу.

У боях за Уманщину ворог втратив 20 тисяч убитими і 2 500 гітлерівців були взяті в полон. За визволення Уманщини поклали свої голови до 6 тис. воїнів. У ході боїв за наше місто загинуло 455 воїнів.

10 березня Умань перейшла в руки радянських військ.