Сьогодні в Україні відзначається День пам’яті з приводу 75-х роковин початку примусового вивезення мирного населення України на невільницькі роботи в Німеччину.
За часи Другої світової війни майже 2,4 млн. примусових робітників було вивезено з України до Німеччини. Після падіння Рейху 1,8 млн. українців були репатрійовані, не повернулися на батьківщину близько 150 тисяч, решта знайшли свою могилу на німецькій землі
Вшановуючи жертв трудових депортацій, збережемо пам’ять про українських невільників Третього рейху. Вони виснажливо трудилися на фабриках, заводах, шахтах, залізницях, сільському господарстві. Більшість остарбайтерів працювали на приватних підприємствах. У Німеччині вони жили в спеціальних таборах під суворим наглядом адміністративно-поліцейських спецслужб. Остарбайтери були зобов’язані носити нашивку темно-блакитного й білого кольорів з написом «ОST» («Схід»), яка повідомляла німцям, що ці люди – робітники зі Сходу, та понижувала їх у правах. Їх заробітна плата становила 30% платні німецького робітника, з чого більша частина йшла на оплату харчування і житла.
Багато з остарбайтерів через непокору пройшли крізь пекло нацистських місць примусового ув’язнення. За спробу втечі вони каралися смертю або ув’язненням у концтаборі.
Після Перемоги над нацистською Німеччиною у кожного примусового робітника була своя дорога: хтось – далі на чужину, а хтось – додому. Після повернення остарбайтерів назад на батьківщину їх чекали перевірки в органах безпеки, попрікання й переслідування. Часто невільників концтаборів, гестапівських тюрем розглядали як «зрадників батьківщини», які не проявили достатньої мужності і працювали на нацистів. Багатьох із них було заарештовано й засуджено «за зраду батьківщини».
На жаль, процес відновлення справедливості стосовно громадян, які стали жертвами злочинної політики і не знайшли потрібного розуміння і підтримки на Батьківщині розпочався після смерті багатьох із них.
Трагічна пам’ять про українських невільників Третього рейху перестерігає: це не повинно ніколи повторитись!
