«Це правда, що приїде сам Курков?» — такі запитання неодноразово звучали в стінах Уманського педуніверситету після того, як на стінах ВНЗ з’явились оголошення про те, що 4 грудня 2009 року до Умані прибудуть всесвітньовідомий український письменник Андрій Курков, а також — письменниці-дипломанти конкурсу «Коронація слова» Людмила (Міла) Іванцова та Маріанна Маліна. Але оголошення «не збрехали»: зустріч з письменниками А.Курковим, М.Маліною та М.Іванцовою таки відбулася. В «новому» корпусі Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, завдяки деканату факультету філології та суспільствознавства (декан Т.В.Лопушан) і кафедрі української літератури та українознавства (завідувач — Н.П.Сивачук).
Якщо твори й імена двох загаданих письменниць-жінок для уманців були ще невідомими, то Андрій Курков (принаймні ім’я, хоч і книги його в уманських бібліотеках мають великий успіх і видаються під платний абонемент) — у всіх «на слуху». Він — письменник, журналіст, перекладач. Автор 13 романів та 5 книжок для дітей. За його сценаріями поставлено понад 20 художніх і документальних фільмів. Курков — єдиний письменник країн пострадянського простору, чиї книжки потрапили в топ-десятку європейських бестселерів. Його найпопулярніший роман «Пікнік на льоду» було продано в Україні накладом 150 тисяч примірників — більше, ніж будь-яку іншу книжку будь-якого іншого сучасного українського письменника. Книги Куркова перекладені 36 мовами, і видано загальним накладом понад 4 млн примірників. Сам письменник вільно володіє 9 мовами. Закінчив Школу перекладачів японської мови. Працював сценаристом на кіностудії О. Довженка, викладав у Белл Колледжі (Кембридж, Англія); член англійського ПЕН-клубу; член Спілки кінематографістів України та Національної спілки письменників; член Європейської кіноакадемії. Протягом 11 років є постійним членом журі премії Європейської кіноакадемії «Фелікс».
Людмила Іванцова — українська письменниця, викладач французької та російської мов, яка, окрім викладання, створення і втілення власних бізнес-проектів (власні курси іноземних мов, нерухомість, дизайн інтер’єрів, розпис, фотографія), тепер спробувала реалізувати себе ще й у літературній творчості. Вона — автор оповідань та віршів, опублікованих в літературних журналах України, Росії, Естонії, Німеччини, Ізраїлю та Нової Зеландії. Її роман, якого, власне, й презентувала уманським студентам, «Родовий відмінок», нагороджений спеціальною відзнакою «Вибір видавців» конкурсу «Коронація слова».
Маріанна Маліна у літературі теж недавно. Засновниця і головний редактор щотижневої газети «Місто майстрів», яка видавалася в Євпаторії у 2007р. Редактор часопису «УФО» (відділ «Критика та аналітика»). Член літературної спілки ім. Сельвінського та клубу фантастів Криму «Аю-Даг». За спеціальністю — радіотехнік та спеціаліст з економіки підприємства. Лауреат «Коронації слова» 2008р. в номінації «Романи» за роман «Фіолетові діти» тощо.
Здається, зустріч стала подією і для головних героїв дійства. Принаймні, Міла Іванцова відгукнулась про неї так: «Отже, мрії збуваються — до Умані я потрапила. І компанія була приємною. Хіба що — не сезон. Маючи хвилин сорок до початку зустрічі, ми завітали до славнозвісного парку, пройшлися вгору-вниз пагорбом, пофоткались «для історії» і поспішили до Університету. В новому корпусі навчального закладу до нас приєдналася Маріанна Маліна, котра їхала на зустріч з півдня на північ. Атмосфера гуманітарного внз — хвилююча та ностальгічна для мене, колишньої студентки та теж вже колишнього викладача-філолога. Нас радо зустрічають та проводять невеличку екскурсію. Старослов’янський алфавіт на стіні коридору, кабінет фольклорного напрямку з автентичними предметами побуту, кабінет-театр, дбайливо оформлений руками студентів мистецького факультету — все з душею. Студенти зиркають зацікавлено — не щодня, мабуть, блукають їхніми коридорами заїжджі гості. Сама зустріч відбувається у великій аудиторії, де столи розташовано амфітеатром — студентів разом з викладачами не менше ста, але всім видно і чутно. Представники кафедри української літератури знайомлять з авторами, розповідають нам, як важко в провінції слідкувати за новинками сучасної літератури, і яка радість — приїзд гостей такого рівня».
«Сам» Курков, — за висловом Іванцової, — легендарний письменник-поліглот в джинсах, картатій сорочці, демократичний і без дистанції, розповідає, «як він докотився до такого життя» — щось про дитинство, кактуси, латину, важку долю його домашніх ховрашків та цікавість КДБ до його ранньої творчості. Студентки дивляться зачаровано… Так-так, бо на всю аудиторію було аж двоє хлопців і один мужчина-викладач (ловлю себе на думці №1 — чи не на гендерному принципі базується успіх чоловіків-письменників — адже 80% читачів, це читачки, та на думці №2 — чи говорить про щось абревіатура КДБ ровесникам Незалежної України?)»…
А ось і відгук про зустріч викладача кафедри української літератури й українознавства Козинського Леоніда Володимировича:
«Все відбулося на одному подихові. Велика 407 аудиторія, переповнена студентами факультету української філології, викладачами кафедри української літератури та українознавства, міськими шанувальниками красного слова, зачаровано слухала розповіді коронованих письменників про їх простування до свого визнання, здобуття слави. Слухачі реагували на відверті й емоційні промови радісним сміхом або тихим співпереживанням. Письменникам вдалося захопити почуття та емоції слухачів, які кожному задавали цікаві запитання. Їх відповіді були дотепними та щирими. Час пролетів непомітно і завершення сприймалося з сумом. Однак можливість придбати книги з автографами пожвавила ситуацію, і за коротку хвилю книги були розкуплені, а спілкування продовжилося.
Проведення зустрічі, після відповідного звернення організаторами проекту «Коронація слова», було підтримано деканом факультету Тетяною Володимирівною Лопушан, а її атмосферою опікувалася Марина Павленко.
Письменники склали своє враження й про творчу складову навчання студентів, відвідавши також ауд.311 і 312, де розташувалися оригінально облаштовані «Театр слова» та лабораторія «Етнологія Черкаського краю».
Є велике сподівання, що спілкування з майстрами слова, їхні твори посприяють горінню нових зірочок у сучасній українській літературі. Бо в університеті, при згадуваній кафедрі, є літературне об’єднання імені Миколи Бажана, яке навіть видано кілька чисел альманаху творчості «Садова, 28» і куди масово ходять студенти всіх факультетів. То хай ось вони після сесії начитаються куплених книжок...»
Студенти та викладачі «освоюють» здобуті враження і… Чекають нових зустрічей!..
