У сьогоднішній публікації хочеться згадати про жінок, які вписали не одну сторінку в історії Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. Сповна випивши чашу земного життя, їхні душі білими журавлями переселилися у небесні простори. Та не незважаючи на це продовжують жити їхні педагогічні ідеї, які втілюють у життя талановиті учні та колеги.

Видатна жінка-педагог та природоохоронець − Ганна Гончаренко.

Педагогом з великої літери, мудрим наставником, особливою жінкою, людиною великої мужності й сильної волі була Гончаренко Ганна Євдокимівна, яка виховала не одне покоління студентської молоді, була прикладом високої моралі.

Барвистою та цікавою була життєва стежина Ганни Євдокимівни, від студентки Уманського державного педагогічного інституту до посади декана природничого факультету. Захистивши дисертацію, стала доцентом кафедри хімії, екології та методики їх навчання та завідуючою науковою лабораторією «Екологія і освіта».

Впродовж усіх років роботи в університеті Гончаренко Г.Є. успішно проводила наукові дослідження, організовувала експедиції з вивчення фауни і флори в умовах антропогенної трансформації середовища одного з найбільш густонаселеного регіону України − Побужжя. Зібрані матеріали знаходили місце в щорічному збірнику наукових праць «Наукові записки екологічної лабораторії УДПУ», в монографіях, посібниках.

Автор понад 200 наукових та навчально-методичних праць, в тому числі 12 монографій, 25 посібників для студентів та вчителів еколого-природоохоронного спрямування. Під її керівництвом розроблено 7 держбюджетних тем.

За вагомий внесок у підготовку висококваліфікованих спеціалістів освіти, плідну науково-педагогічну діяльність, формування екологічної культури серед студентської та учнівської молоді нагороджена Почесними грамотами Міністерства освіти і науки України (2002р.), Значком «Відмінник народної освіти України» (1991р.), дипломом і ювілейною медаллю «125 років від дня народження академіка В.І.Вернадського» (2002 р.).

Світла пам’ять про Ганну Євдокимівну назавжди залишиться в нашій пам’яті…

Жінка, яка ішла пліч-о-пліч із психологією усе своє життя. Хочемо згадати про відомого психолога, Заслуженого працівника вищої школи, колишнього завідувача кафедри педагогіки та психології, Людину-легенду з високим професіоналізмом та гуманним ставленням до студентів і викладачів, кандидата психологічних наук, доцента –Кагальняк Ганну Іванівну.

Її науково-педагогічна діяльність відображена більше як у 70 наукових працях – статтях, посібниках, монографіях. Сфера наукових досліджень – різнобічна. Вивчала професійно-важливі якості майбутнього педагога, динаміку їх змін у студентів від першого до випускного курсів, досліджувала особливості психічного розвитку молодшого школяра та специфіку його діагностики, мотиваційну сферу навчальної діяльності молодших школярів.

Наукові праці Кагальняк Ганни присвячені діяльності вчителів, вихователів дитячих садків, удосконаленню підготовки педагогічних кадрів. Її дослідження увінчалися монографією «Особистість вчителя: соціально-психологічний аспект». Інформація про науковий доробок Ганни Іванівни Кагальняк включена до Довідника інтернаціональних біографій вчених (24 випуск за 1995 рік), випущений інтернаціональним біографічним центром у Кембріджі.

Вона була депутатом міської та обласної рад. Ветеран праці і війни, нагороджена медаллю «За трудову доблесть», багатьма урядовими відзнаками, зокрема «Відмінник народної освіти», «Заслужений працівник вищої школи».

Педагог ділилася своїм багатим досвідом зі студентами, молодими викладачами вузу, завжди усміхнена, тактовна, навчала власним прикладом мистецтву спілкування

Своєю невтомною працею  Кагальняк Г.І. забезпечувала не лише високий рівень психологічної підготовки майбутніх учителів, а й викликала захопленість тією науковою галуззю, якій присвятила своє життя.

В Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини щорічно проходять Всеукраїнські читання імені Г.І.Кагальняк.

Її життя було наповнене любов’ю, теплом, цікавою роботою. Світла їй пам’ять.

Ветеран педагогічної праці. Баліцька Ніна Григорівна – відмінник народної освіти України. Нагороджена медаллю «Ветеран праці», грамотами Міністерства освіти і науки України. З 1973 р. по 2005 рік працювала викладачем методики української мови, тривалий час виконувала обов’язки секретаря Вченої ради університету.

Глибокі знання, великий досвід роботи, професіоналізм, помножені на виняткову доброту і людяність, принесли викладачеві повагу, пошану, авторитет і любов студентів.

В ній чудово поєднувалися такі професійні якості як надійність, відповідальність, добросовісність.

Як викладач, Баліцька Н. Г. організовувала навчальний процес на високому рівні, впроваджувала інноваційні технології навчання. Вона одна з перших розробила заняття з методики навчання мови з використанням комп’ютера. На її заняттях панувала творча атмосфера, плідна співпраця з студентами. Світла їй пам’ять.

Учитель, викладач, справжній професіонал. Шевчук Галина Костянтинівна була педагогом за покликанням серця.

Її мудрості і глибоких знань вистачило не на одне покоління учнів та студентів, які мали щастя бути вихованцями незабутньої Галини Костянтинівни. Працюючи вчителькою початкових класів, дбаючи про високу ефективність та науковість кожного уроку усвідомила остаточно: дорога, обрана нею, правильна. Своїм професіоналізмом вона торувала шлях до вищої школи, яка потребувала саме таких викладачів-методистів. У 1979 році Галина Костянтинівна переступила поріг педагогічного храму – Уманського державного педагогічного інституту імені П.Г.Тичини. І тривав цей шлях – довжиною у тридцять років!

Галина Костянтинівна автор багатьох методичних посібників, розробок, статей.

Нагороджена знаком «Відмінник освіти України», медаллю «Ветеран праці», Почесними грамотами Міністерства освіти і науки України.

Глибокі знання, великий досвід роботи, професіоналізм, помножені на виняткову доброту і людяність, стали запорукою авторитету серед колег та студентів.

Так важко, надзвичайно важко говорити про високоповажну Галину Костянтинівну Шевчук у минулому часі. Світла їй пам’ять.