Саме так починається допис у журналі «Українська родина» кандидата педагогічних наук, доцента кафедри української літератури, українознавства та методик їх викладання Наталії Осіпенко.

Авторка цих слів дійсно, завдячуючи навчанню та роботі в університеті, змогла втілити в життя давню дитячо-юнацьку мрію, пройти шлях від студентки до визнаної майстрині-вишивальниці, стати членом Національної спілки майстрів України.

Адже занурення у дивосвіт народного рукомесництва – це не лише робота руками, але й завжди творчий пошук і глибоке усвідомлення того, що саме ти намагаєшся передати чи відтворити у своїй праці. Справою життя для майстрині стало повернення до життєвих джерел народного мистецтва, усвідомлення свого родоводу, духовних традицій, відродження культури українського народу, збереження та оновлення його вишивальних традицій…

Незабутніми спогадами часів навчання в університеті для Наталії залишаються і нині зустрічі з видатними постатями сьогодення – Василем Скуратівським, Юрієм Шиловим, Галиною Сагач, Миколою Дмитренком, Іваном Драчем тощо. Це була справді унікальна можливість збагатити власний світогляд думками великих людей, поспілкувавшись з ними «наживо»…

«Дякую тобі, найкраща моя «альма-матер»! Попри своє 90-ліття ти вічно юна, натхненна, залюблена в майбутнє. Дякую за те, що допомогла залишитись самою собою, не розгубивши давніх дитячих мрій! За найкращі роки в моєму житті – дякую!» – саме такі слова вдячності висловлює Наталія Осіпенко.

З повним текстом публікації можна ознайомитися тут.

Прес-центр УДПУ