26 травня студенти української філології та фізико-математичного факультету Уманського педуніверситету мали приємність зустрічати в своїх стінах вельми цікавого письменника, журналіста й видавця, лауреата кількох конкурсів, у тім числі «Гранослов» та «Коронації слова», засновника мистецького фестивалю «Сліва-фест», — Сергія Пантюка.

Пан Сергій одразу відмежувався від образу типового «хрестоматійного класика», якому в підручниках домальовують вуса й інші частини тіла, попередивши, що він — «неправильний хлопчик», тобто звичайнісінька людина, зі своїми хибами й слабкостями. Від тієї-таки «канонізації» намагався порятувати й програмних авторів, згадавши добрим словом геніїв української літератури Євгена Плужника, Григора Тютюнника, Василя Голобородька, Ліну Костенко та інших і прочитавши дуже «людського» вірша про свого улюбленого поета Тараса Шевченка.

А ще, здається, справдились слова викладача Марини Степанівни Павленко, яка представила Сергія Пантюка як дуже «магічного» автора. Навіть розповіла епізод із одного колишнього Ірпінського молодіжного літературного семінару, на якому після енергійно прочитаного Сергієм вірша «Накликаю дощ» зарядила така злива, що довелось відмінити всі заплановані на природі заходи. Ні, цього разу поет, за його словами, погоди вирішив не псувати, але швидко «загіпнотизував» аудиторію своєю надзвичайно потужною енергетикою, зачарував безпосередністю й дотепним словом.

Все в гостеві інтригувало й гармонійно поєднувалось. І цікаві факти з його унікальної біографії: казкове буковинське дитинство, перша поетична спроба у трирічному віці (коли переробив на «хепі-енд» народну пісню «Їхали козаки…», пожалівши ні в чому невинну Галю), й деякі містичні пригоди, й армія та перебування в «гарячих точках», і майже «вічне студентство» (десятирічне навчання у внз), і короткочасне навчання в духовній семінарії, і таке ж недовге й таке ж колоритне вчителювання, і — теперішнє «тусовочне» життя в поєднанні з гідною наслідування любов’ю до дружини й синочків. І — яскраві тексти (як поетичні, так і прозові), які Сергій Пантюк вміє читати просто дивовижно.

Прикметно, що, крім власних збірок, письменник презентував і ряд книжок інших авторів: здебільшого це молоді таланти, яких п.Сергій власним коштом і власним видавництвом «виводить у світ».

Від цього емоційного виступу, від, можна сказати, цілого літературного феєрверку, аудиторія була просто в захваті!

А перед самим від’їздом Сергій Пантюк вшанував своєю присутністю ще й цьогорічне підсумкове засідання університетського літературного об’єднання імені Миколи Бажана. Те, як Сергій уміє слухати інших, як уміє давати глибокий аналіз чужих текстів, виявилося ще однією несподіваною гранню його щедрого таланту. Причому, критикував нікого не ображаючи, не ранячи людської гідності. Юні автори буквально закохано вслухалися в кожне зауваження, а по домівках рушили тільки тоді, коли Сергієве авто взяло шлях назад на Київ.

А ще, мабуть, кожен назавжди нестиме в собі щонайкращі враження й переконання, що саме на таких особистостях — сильних, дотепних, творчих, здатних не скиглити, а робити справи; спроможних підлаштовувати довколишній світ під себе, мимоволі українізуючи його; при цьому — надзвичайно доброзичливих, — і тримається Україна.

27 травня учасники літературного об’єднання імені Миколи Бажана і студенти факультету української філології Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини зустрічалися з випускницею цього університету, нині — цікавою письменницею, переможцем міжнародних літературних конкурсів «Гранослов», «Смолоскип», «Золотий лелека» тощо Оксаною Лущевською.

Оксана також — автор вишуканої поетичної збірки «Візії», виданої у її рідному Тальному, книжок прози для дітей «Дивні химерики, або Таємниця старовинної скрині» та «Різдвяні повісті».

Попри те, що дівчина вже шість років мешкає у США, мабуть, мало хто навіть з «материкових» українців так чітко орієнтується в літературному просторі України, мало хто так гарно й так природно володіє українською мовою, тим паче — так популяризує українську культуру в світі. Адже Оксана Лущевська — ще й одна з засновниць віртуального, прекрасно оформленого мистецького альманаху «Захід-Схід», автор численних перекладів, автор міжнародних книжкових оглядів та дослідника українського й американського читача тощо.

Оксана — ще й взірець людського самовдосконалення й здатності до безмежної самоосвіти.

А її зустріч зі своїми «колегами» й земляками-студентами — ще й приклад теплого, щирого душевного діалогу «на рівних».

Марина Павленко, 2010 рік