Відомий український поет і прозаїк Іван Драч, який 19 червня 2018 року відійшов у вічність, без перебільшення був давнім другом нашого університету та факультету української філології зокрема. Він навіть жартував, що як не побуває якогось року в Умані, то вже й почувається "нездоровим".

Приїздив він, як правило, на Тичининські читання або конференції, присвячені творчості поета. Завжди вмів вражаюче розповісти про Павла Григоровича, якого знав особисто, вважав талановитим митцем і мудрим порадником. На запрошення доцента УДПУ та письменниці Марини Павленко Іван Федорович також написав спогади про Павла Тичину для збірника "З любов’ю і болем".

Цікаво розповідав Іван Драч і про нашого земляка Миколу Бажана, з яким навідувався в Умань у 70-тих роках минулого століття. Його балада "Яблуня в Умані" – про наше місто, яке, як стверджував Іван Федорович під час одного з візитів на факультет української філології, він знав ще змалку:

Високий майстре! В коло моїх думань
Не раз прийде великий город Гумань —
Так звали Умань в нашому селі,
Старі — з усмішкою, і в тайнощах — малі!
Для мене Умань теж був першим городом,
Який відкрив я злякано і гордо —
Софіївських озер перлисті роси
Й домів триповерхові хмарочоси!..

А в часи активної співпраці з Уманським державним педагогічним університетом Герой України Іван Драч узагалі мовив про себе: "Я — гуманський чоловік".

Будучи надзвичайно харизматичним, письменник викликав у всіх безумовну симпатію. Він був простим у спілкуванні і водночас глибоким за світосприйняттям, мав тверді ідейні переконання та віру у свій народ.

Творчий доробок поета, перекладача, кіносценариста і драматурга Івана Драча назавжди залишиться в українській літературі визначним явищем. А викладачі та студенти нашого університету запам’ятають лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка цікавим і щирим співрозмовником, непересічною особистістю та людиною неймовірною таланту.