Перетятко (Каневська) Людмила Володимирівна навчалася в Уманському педагогічному інституті на природничому факультеті з 1958 по 1963 роки. 

Після закінчення інституту отримала направлення на роботу в Орининську школу-інтернат Хмельницької області, де і пропрацювала вчителем хімії і біології до виходу на пенсію. Людмила Володимирівна була знаним педагогом на Хмельниччині. Створила в школі хімічний кабінет, який відповідав усім вимогам. Її учні були призерами районних, обласних олімпіад по хімії. Багато випускників школи закінчили інститути, де профілюючим предметом була хімія. Серед її випускників кандидати і доктори медичних та хімічних наук. За успішну роботу Людмилі Володимирівні у свій час було присвоєно відзнаку відмінника народної освіти УРСР, СРСР, звання «вчитель-методист».

На жаль, нині Людмила Володимирівна перетнула межу вічності, а спогади про неї назавжди залишаться у вдячній пам’яті її вихованців.

Як розповіла її донька Наталія Івахнюк (саме вона розмістила світлини матері на платформі для спілкування випускників університету/інституту Асоціація випускників УДПУ та надала інформацію), Людмила Володимирівна через усе життя пронесла найсвітліші спогади про студентське життя, викладачів, своїх одногрупників, з якими вони збиралися на зустрічі в рік 70-ліття УДПУ ім. Павла Тичини через 37 років та 40 і 45 років після закінчення «Alma mater». Під час таких теплих зустрічей було що загадати, адже студентське життя у всі часи було найкращим та найдивовижнішим періодом життя.

Охматів, Полянецьке і Дмитрушки,

Шефство на фермі, Уманський завод, –

І збір металолому – Городецьке...

Екскурсія на південь, теплоход.

 

І Чорне море, Ялта, Севастополь,

Асканія, Каховка і Дніпро,

Черкаси, Умань і Катеринопіль...

Скільки пригод у кожного було.

Як у Людмили Новий рік стрічали,

Як Єрмолаєву відвідали гуртом,

Дружинили – бандитів розганяли,

Встигали ще ходить на драмгурток.

Про все, про все згадали сивочолі

Із гордістю за прожиті роки –

Про працю нелегку тепер у школі,

Яку в свій час робили залюбки.

О, юносте, о, роки неповторні,

Які ви милі через стільки літ,

Які були ми вмілі та моторні...

Про це згадати, вірте мені, слід (Віталій Криницький).

Віталій Криницький навчався з Людмилою Перетятко в одній групі. Його спогади також найближчим часом будуть розміщені на сайті.

5.tif

Пресцентр УДПУ