28 листопада, в День пам’яті жертв голодоморів, разом із уманською громадою представники УДПУ стали учасниками міського мітингу-реквієму біля меморіального знаку жертвам голодомору та політичних репресій. Викладачі та студенти взяли участь у жалобних заходах, а також загальнонаціональній хвилині мовчання та акції «Запали свічку пам'яті».

З метою гідного вшанування загиблих від геноциду українського народу, вчиненого тоталітарним сталінським режимом, відповідно Указу Президента України «Про заходи у зв’язку з Днем пам’яті жертв голодоморів» та листа Міністерства освіти і науки України в університеті  заходи пам’яті жертв Голодоморів проходили упродовж минулого тижня.

Ці слова стали епіграфом до виховного заходу «Голодомор в Україні – трагедія мого народу!», проведеного на факультеті початкової освіти. Студенти вшанували хвилиною мовчання пам’ять мільйонів українських селян, які загинули від голоду, заподіяного сталінським режимом, пам’ять українських сіл і хуторів, які зникли з лиця землі після трагедії XX століття.

Про Голодомор як геноцид української нації студентам розповідала заступник декана з виховної роботи Алла Добридень. Голова інформаційного сектору Сергій Тарасюк підготував презентацію, яка ознайомила студентів із страшними сторінками історії нашого народу задля убезпечення повторення її у майбутньому, заради виховання небайдужості, людяності та поваги до тих, хто відійшов у вічність. Голова студентського самоврядування Віра Притуляк вдало підібрала для перегляду документальний фільм «Жити заборонено. Голодомор в Україні 1932-1933 років», карди якого примушують стискатися людські серця, спонукають студентів до переосмислення історії українського народу, трагічних її сторіно.

Безперечно, найбільше знають про Голодомор історики. Природно, що на історичному факультеті Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини відбулося найбільше заходів, приурочених пам’ятному дню.

До 82-ої річниці Голодомору-геноциду (1932-33 рр.) в Україні студенти факультету організували та провели лекцію на тему: «Ще не всі колоски скошено». Присутні перенеслися в ті страшні часи голодомору, переглянувши відео та прослухали короткі відомості, які не залишили нікого байдужим: голод 1932-1933 рр. – це історична минувшина, що живе у пам'яті очевидців, жагучим болем відгукується у їхніх душах, у серцях нинішніх поколінь українців.

Голодомор – не просто біль і рана. Це – чорна діра нашої історії, яка могла безповоротно поглинути не тільки Україну, але й найменшу надію на життя. Вшановуючи пам’ять жертв однієї з найстрашніших трагедій в історії України, студенти, викладачі та працівники історичного факультету організували та провели ряд інших незгладимих заходів.

У пам’ять про мільйони загиблих від Голодомору на факультеті відбулися виставка «Сторінками трагедії», акції «Історичний лікбез», виставка історичної літератури «Голодом вбивали нашу свободу», вечір-реквієм «Люди правди. Голодомор 1932-1933 років Україна пам’ятає». Люди правди – виставка присвячена пам'яті жертв голодомору й розповідає про тих людей, які робили це – наукові записи, фотографії, щоденники, звернення до світової спільноти. Про журналістів, які таємно пробиралися на заблоковану територію України, щоб писати правду.

Комуністичний режим намагався не тільки приховати правду про Голодомор в Україні, але й назавжди знищити крихти пам’яті про цей злочин. Небезпечним було не тільки писати про це в пресі, листах до партійних «вождів» або ж родичів за кордон, але навіть згадувати у приватних щоденниках. Будь-який необережний запис міг зруйнувати життя, вилитися в десятиліття таборів ҐУЛАҐу. Однак, попри всі небезпеки, у найважчі часи знаходилися люди, що, відчуваючи свою відповідальність перед наступними поколіннями, не могли мовчати, намагалися розповісти правду. Історики згадували Людей правди – тих, хто не боялися говорити та писати про Голодомор навіть у часи, коли це могло коштувати життя. 

Ґарет Джонс, Вільям Генрі Чемберлин, Рафаель Лемкін, Роберт Конквест, Малкольм Меґґерідж – політики, які піднімали питання Голодомору на міжнародному рівні. Та ще небезпечніше було говорити правду про Голод на території власної країни. Марко Желізняк, Нестор Білоус, Віктор Кравченко, Олександра Радченко, Володимир Маняк і Лідія Коваленко-Маняк – люди, які говорили правду, знаючи, що за неї можуть позбутися життя. При оформленні виставки було використано матеріали Українського інституту національної пам’яті, документальні фоти тих страшних часів.

Декан історичного факультету професор Тетяна Кузнець подякувала учасникам вечору-реквієму за небайдужість до проблеми Голодомору та закликала у скорботні дні належним чином вшанувати пам’ять невинно убієнних.

Темі великого мору людей від голоду було присвячене також чергове засідання історичного кінолекторію на факультеті. Студенти історичного факультету всіх курсів провели тематичні акції: від роздавання пам’ятних стрічок до вручення флаєрів своїм товаришам з інших факультетів з нагадуванням про загальнонаціональну хвилину мовчання.

Такої страшної трагедії, яку пережив український народ у 30-х рр. ХХ ст., не зазнав, мабуть, жоден народ в історії людства наголошувалося на факультеті української філології під час проведення виховного заходу «Схилімо голову в скорботі», який організували та провели заступник декана з виховної роботи, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри української літератури, українознавства та методик їх навчання Наталія Мамчур, куратори Зоя Комарова та Наталія Зарудняк.

Учасники поминального заходу, за народною традицією, запалили свічку пам’яті та вшанували жертв Голодомору хвилиною мовчання. Гість заходу, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України Ольга Скус розповіла присутнім, що цьогорічний день пам’яті особливий тим, що в Україні вшановують «Людей правди» – тих, хто не боявся говорити та писати про Голодомор, ризикуючи при цьому своїм життям.

Ольга Скус поділилася зі студентами думкою багатьох науковців-істориків, переконаних у тому, що Голодомор 1932–1933 рр. є страшним безкарним злочином проти української нації та її свідомості, скоєним комунізмом, і запросила учасників заходу до перегляду документального фільму «Окупація голодом», під час якого студенти та викладачі ледь стримували сльози та хвилювання від побаченого і почутого. Кожен новий кадр та інформація до нього просто шокували, вбивали неприхованою правдою та несправедливістю комуністів до українського селянства, яке завжди шанобливо ставилося до хліба і до своєї праці.

Після перегляду фільму викладач кафедри української літератури, українознавства та методик їх навчання Наталія Зарудняк розповіла першокурсникам про українських письменників, які у своїх творах торкалися теми Голодомору, згадавши і Павла Тичину, ім’я якого носить наш навчальний заклад, і земляка Тодося Осьмачку. А далі звучала поезія сучасних авторів про страшні часи Голодомору в Україні.

За сприяння кандидата історичних наук, доцента кафедри історії України Ольги Скус було проведено освітньо-виховний захід «Люди правди. Щоб світ знав» зі студентами факультету дошкільної та корекційної освіти, під час якого студенти ознайомились з трагічною історією мільйонів українських сімей, пов’язаною з жахливими подіями голодомору.

У рамках Дня пам’яті жертв голодомору в Інституті економіки та бізнес-освіти відбувся захід, присвячений спогадам про геноцид українського народу - голод 1932-1933 років, що виявився найжахливішою за антиукраїнською спрямованістю та масштабністю застосування зброєю масового знищення та соціального поневолення селянства, якою скористався комуністичний режим в Україні. Студенти переглянули презентацію та тогочасні світлини.

На факультеті іноземних мов також відбувся захід вшанування пам’яті трагічної сторінки українського народу, організований студрадою факультету на чолі із Юлією Черниш. Вікторія Баліцька означила студентству історичну хронологію подій тогочасної України і розповіла справжні історії, переказані з вуст в вуста. Учасникам заходу   був запропонований до перегляду заснований на достовірних фактах фільм та художня література для детальнішого ознайомлення.

Напередодні Дня пам'яті жертв голодомору на факультеті професійної та технологічної освіти відбувся виховний захід, організований активом студентського самоврядування. Ведучі Дмитро Дробілко та Інна Писарська переповіли про трагічність подій тих часів. Було продемонстровано фільм «Голодомор», кадри якого переконливо свідчили про усю ганебність та жахливість політичних діянь радянського уряду. Присутніх вразили вірші, прочитані студенткою Іриною Бабурнич. Як зізнається Ірина, коли читала його, ледь стрималася, щоб не заплакати. Студентами різних курсів факультету професійної та технологічної освіти виготовлені стінні газети на тему «Голодомор». Вони свідчать про небайдужість молоді до подій минулого та виявляють сподівання, що такого ніколи не повториться у майбутньому.

Студрадою факультету дошкільної та корекційної освіти для розуміння масштабу трагічності проведено показ та обговорення кінофільму «Окупація голодом». Переглянуті кадри вразили молодь та вплинули на їхнє світобачення, примусили зробити переоцінку цінностей. Це був той захід, що впливає на формування національно-патріотичних почуттів та підсилює пошану до свого народу.

Факультет фізики, математики та інформатики провів вечір пам’яті жертвам голодних репресій 1932-1933 рр. «Згадуючи одного – пам'ятаємо мільйони». Викладачі та студенти проглянули та обговорили кінолекторій «Жовтий пан», в якому відображено роки голодомору.

Напередодні Дня пам’яті жертв Голодомору на факультеті соціальної та психологічної освіти відбувся тематичний захід «Документи свідчать і викривають», присвячений трагічним подіям в історії України.

Організатори та учасники заходу доцент кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи Вікторія Полєхіна та студенти факультету з погляду сьогодення обговорили Постанову Політбюро ЦК КП(б)У про зобов’язання Заготзерна, Постанову Раднаркому УССР «Про занесення на чорну дошку сіл злісно саботуючи хлібозаготівлю» та інші.

Студенти переказували родинні спогади страшних події про замучених голодом. Вони оцінили, яким воістину безцінним є рушник, що зберігся у родині, хоча його не раз планували обміняти на хліб…

Юнаки та дівчата усвідомили, що голодомор треба пам’ятати не тільки у цей день, пам'ять про страшну трагедію слід берегти завжди. Чим більше людей будуть вивчати історію свого роду, місцевості, країни, тим більше вони знатимуть про Голодомор. Пам'ять про цю трагедію єднає багатьох українців.

Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія 1933 року все одно хвилюватиме серця людей: і тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після. Вона завжди буде зближати всіх живих одним спогадом, одним сумом, однією надією.