2 вересня, рік тому закрилась остання сторінка книги життя Филимона Костянтиновича, і він пішов від нас у небуття…

Конспект приготовлений до проведення першої лекції так і залишився невідкритим, улюблений собака Баро вже рік виглядає свого друга, і навіть не здогадується, що вже ніколи не дочекається, в сім’ї поселився біль і смуток…

Талановитий математик, добрий та щирий, завжди позитивний і готовий прийти на допомогу – таким він залишиться в пам’яті колег, друзів і студентів.

Єдиний запис у трудовій: УДПУ імені Павла Тичини. Свій УДПУ, свій факультет, своїх колег, студентів він любив понад усе…

Сьогодні, в цей тривожний день, із сльозами на очах, ми, його сім’я, низько вклоняємося всьому колективу такого рідного для Филимона Костянтиновича університету, і щиро дякуємо за тепло сердець, допомогу та підтримку в найважчі для нього останні два роки життя після складної операції. Дякуємо всім і кожному! Дякуємо і бажаємо доброго здоров’я!

З повагою сім’я Благодир