З 2015 року в офіційному календарі України з'явилося нове державне свято – День захисника України. Воно встановлено 14 жовтня з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг українського народу, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві та на підтримку ініціативи громадськості.
14 жовтня також відзначається велике релігійне свято – Покрова Пресвятої Богородиці. За цим святом закріпилася ще й друга назва – Козацька Покрова (День Українського козацтва), а у свідомості народу воно почало асоціюватися з такими поняттями, як військова честь, звитяга, мужність та лицарство.
І свято Покрови, і День Українського козацтва, і тепер ще й нове державне свято - День захисника України дуже близькі нашому серцю, бо ми, українці, – наймиролюбніша нація. Українці люблять свій дім, свою родину, рідну землю і свою Батьківщину і у різні часи захищали її, не шкодуючи життя.
Не дивлячись на те, що свято День захисника України тільки започатковано, його відзначення у нашому університеті пройшло досить широко. На історичному факультеті було організовано та проведено студентський науковий круглий стіл з питань вивчення воєнно-політичної історії України та історії українського війська «Мужність і відвага крізь покоління».
Актуальність проведення такого заходу очевидна, адже День захисника України нероздільно пов’язаний із розвитком війська та військових традицій. Традиції в житті суспільства і окремої людини відіграють важливу роль. На їх основі створюються моральні ідеали, принципи, переконання і норми, які визначають стосунки між людьми і ставлення громадян до своєї держави. У свою чергу ставлення людини до країни уособлюється у таких поняттях, як «Вітчизна», «Батьківщина», а найвищим проявом любові до рідної землі є готовність боронити її ціною власного життя.
Під час круглого столу було обговорено питання історії українського війська. Про історичні корені вшанування воїнів на свято Покрови Пресвятої Богородиці, про значення свята Покрови для українського козацтва проінформував Андрій Гедзик. Антоніна Бондарчук ознайомила аудиторію з історією боротьби лицарів Холодного Яру за Україну, неодноразово звертаючись у своїй доповіді до книги Юрія Горліс-Горського «Холодний Яр», цитуючи уривки, які доповнювали емоційне враження від виступу.
Учасники круглого столу обговорюючи історію українського війська неодноразово згадували жінок, які брали активну участь в обороні Вітчизни. Продовженням цієї теми стала доповідь Каріни Солодухи: «Берегиня чи амазонка? Жіноче обличчя війни».
Олег Батрак проінформував аудиторію про історію волонтерського руху, перших волонтерів та роль волонтерської допомоги у боротьбі за наближення перемоги українського війська. Також Олег зазначив, що студенти історичного факультету не залишаються осторонь волонтерського руху і перелічив благодійні заходи студентів-істориків.
Анжела Грицина, Наталія Камінська та Альона Магрук підготували інформацію про героїзм воїнів і трагізм війни в українській народній пісенній творчості та сучасних піснях.
Після закінчення обговорення модератор заходу, викладач кафедри історії України Ігор Опацький підвів підсумки круглого столу та вручив його учасникам сертифікати.
Дню захисника України був присвячений благодійний показ повнометражного документального фільму «Добровольці Божої чоти», організований студентською радою історичного факультету. Актова зала нового корпусу УДПУ не змогла вмістити всіх бажаючих переглянути фільм. Серед гостей на показі був присутній один з героїв Павло Козбан, воїни, що повернулись з АТО, представники волонтерських організацій міста.
У фільмі показано воєнні будні та героїзм добровольців-«кіборгів», які захищали донецький аеропорт. 242 дні тривала героїчна оборона, аж врешті під прицільним обстрілом танків будівля аеропорту завалилась. «Люди витримали, не витримав бетон», - кінцева фраза фільму, яка вже стала цитатою.
Після показу фільму голова сектору розвитку волонтерського руху історичного факультету Мирослава Стецько організувала благодійний збір коштів для закупівлі розвідувальних костюмів для бійців Добровольчого українського корпусу, які зараз знаходяться на передовій.
Студенти факультету професійної та технологічної освіти долучилися до перегляду фільму та зробили благодійний внесок на придбання маскувальних костюмів для наших захисників, а напередодні у себе на факультеті провели захід до Дня захисника України - «Козацькі розваги».
Збірні команди хлопців I-IV курсів змагалися у спритності, швидкості, кмітливості та фізичній витривалості. Підтримати учасників змагань прийшли одногрупники та куратори. У веселій невимушеній атмосфері хлопці демонстрували знання історії, традицій та звичаїв козаків, адже День захисника України співпадає з днем Українського козацтва. Змагання проходили між командами «Джура», «Водограй», «Сокіл» та «Оберіг». Найсильнішою виявилася команда 4-го курсу «Оберіг». Змагаючись наші юні козаки, не зважаючи на суперництво все ж таки підтримували один одного. У музичній паузі своїм виступом - піснею «Осінь» порадував студент 36 групи Максим Яровий. Учасники та глядачі отримали масу задоволення від святкування.
На факультеті іноземних мов відбувся відкритий виховний захід, приурочений Дню Захисника України, у якому взяли участь студенти 41 групи. Метою заходу було також ознайомлення з такими датами як 6 грудня (День Збройних Сил України) та 23 лютого (День Захисника Вітчизни) та проаналізувати їх. (До речі, Указ Президента України від 23 лютого 1999 року № 202 "Про День захисника Вітчизни" скасовано). У процесі обговорення було підняте питання про походження та історичне підґрунтя зазначених дат. Наприкінці заходу студенти пройшли тест на знання військової лексики “MilitaryVocabulary. How much do YOU know?”
Дню Захисника України був присвячений урочистий захід, який відбувся на факультеті дошкільної та корекційної освіти. Його учасники стверджували як імператив: Ми повинні пам’ятати про тих, хто віддав життя за нашу Україну і підтримувати тих, хто живий. Ми пишаємося нашими героями!
З нагоди свята напередодні Дня Українського козацтва і захисника України студенти 12 групи факультету української філології зібралися на кураторській годині (куратор – доцент Зоя Комарова), щоб вшанувати мужність і героїзм захисників нашої Батьківщини.
Із Днем Українського козацтва привітали присутніх Владислав Коляда і Леонід Моцний, які розповіли про історію виникнення свята, а також висловили думку, що поєднання двох свят в один день є доречним, бо від народження у жилах воїнів-українців тече справжня козацька кров.
До привітань приєдналися й дівчата (автор ідеї – Наталія Голяка), нагадавши про те, що 14 жовтня в Україні відзначають ще й християнське народне свято – Покрову Пресвятої Богородиці, а також День захисника Вітчизни.
Свято захисника України цього року проходить під гаслом – «Сила нескорених». Саме такими – мужніми, сміливими, нескореними – є українські хлопці та чоловіки, які захищають незалежність і територіальну цілісність нашої держави. Учасники зібрання хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих героїв і щирими словами вдячності подякували живим. Слова пісні «Повертайся живим» у виконанні Марини Король звучали, як заклик, побажання захисникам України берегти себе і живими повернутися додому.
Не залишилися без привітань і хлопці-одногрупники. Дівчата побажали їм сміливості, мужності, здоров’я, успіху в усіх починаннях та оптимізму. А щоб життя у хлопців було солодким, вони подарували їм солодощі.
До дня захисника України факультетом соціальної та психологічної освіти було організовано акцію «Напиши листа солдату». Упродовж трьох днів студенти писали листи нашим захисникам і за такий короткий час їх було зібрано чимало. Після цього всі послання були передані в благодійну організацію “Разом до перемоги”, волонтери якої доставлять всі листи нашим бійцям в зону АТО.
До Дня захисника України оголошено результати конкурсу «Напишу листа солдату», у якому взяли участь студенти 12 групи факультету української філології (куратор – доцент Зоя Комарова).
До конкурсу долучилися 14 студентів, які у своїх листах виявляли щире захоплення мужністю і відвагою солдатів, захисників України, а також висловлювали слова вдячності і підтримки, віри і надії на краще майбутнє нашої країни. За умовами конкурсу, творчі роботи оцінювалися за такими критеріями: змістовність, інформаційна наповнюваність, дотримання стилю та правильність оформлення.
Переможцями конкурсу стали Марина Король (І місце), Анна Савченко (ІІ місце), Дар’я Куян, Тетяна Фещенко, Софія Харенко (ІІІ місце).
До уваги читачів сайту пропонуємо лист Марини Король, який не залишив байдужим жодного слухача.
Не надісланий лист загиблому герою
Привіт, мій любий герою! Я знаю, що мій черговий лист ти так і не прочитаєш. Бо вже 5-й місяць як тебе немає. Ще досі не можу роздрукувати твоє фото на блакитно-жовтому фоні з сяючою усмішкою, бо як тільки згадаю, то відразу важка депресія затьмарює розум, а спогади навіюють сум. О, ті спогади…
– Дядько Ігор, а там страшно?
– Дуже, доню. Мабуть, безстрашний тільки наш кіт Патрон. Класний такий, веселий, будить тебе, коли заснеш на хвилиночку. Добре, коли в землянці все обвішано дитячими малюнками, а на них і прапори намальовані, і сонечко, яке, на жаль, нам не світить, і ти розумієш, що це все твоє. І так чекаєш того повернення додому… Бо знаєш, що там ти потрібний, що моя Наталочка наварить борщу цілу каструлю, а Сашко буде просити, щоб я показав йому фотографії і покатав на танкові.
А як боляче згадувати твої слова в останній раз. «Іра, Ірочка, не плач. Я скоро повернусь. Ото-о-о загуляємо!» – казав ти мамі. «Доця моя, а чого ти плачеш? Усміхнись! До випуску приїду!» – обіцяв ти мені. А не приїхав і не прийшов…
Ні, не подумай, мій рідний, я в жодному разі тебе не звинувачую. Мені просто дуже прикро, що загинув саме ти. Я знаю: ти герой. Ти врятував людину, помер за фронтового брата, за мене, за свого синочка, за Умань, Україну. Вибач, що мало робили для тебе, бо ти робив для нас набагато більше і віддав за нас усіх найцінніше – своє Богом дароване життя.
Дорогий мій, ти знаєш, той солдат телефонував бабусі. Він плакав у слухавку і нервово викрикував слова вдячності, бо на твоєму місці міг бути він. А що бабуся? Вона постійно плаче. Ото йдемо біля аптеки, побачить вивіску з солдатами – і гасне на очах.
Знаєш, любий, раніше я мріяла про гарний одяг, велику родину, про життя в Парижі. Але навіщо це все?.. Коли з острахом вмикаєш телевізор і вимикаєш його зі сльозами на очах.
Як би мені хотілося, щоб на головній площі в Умані викарбували імена живих і загиблих героїв АТО. Щоб кожен знав, що був такий простий чоловік Ігор Шлямар, який у важку для України хвилину пішов захищати рідну домівку. Він подивився в очі смерті і віддав своє дорогоцінне життя за чуже, загинувши в «таблетці» (Машини УАЗ-452 називають "таблеткою", тому що їх часто використовують як Швидку допомогу – прес-центр).
Я завжди буду говорити і згадувати про тебе, бо ти мій герой. Безмежно вдячна тобі за мирне небо над головою. Знаю, що ти мене чуєш і бачиш. Я люблю тебе, дядечку. Ти мій янгол-охоронець, і я постійно відчуваю твій захист. Герої не вмирають!
