22 вересня в Україні відзначається День партизанської слави. Це данина пам’яті тим, хто боровся з фашистськими окупантами не шкодуючи власного життя.

Під час окупації території України у роки Другої світової війни в містах і селах створювалися підпільні організації, осередки й явочні квартири, формувалися партизанські загони й диверсійні групи. Зокрема, на Черкащині за весь період антифашистської боротьби діяло понад 15 тис. учасників партизанської, підпільної та інших форм боротьби.

Одним із організаторів і учасників партизанського руху на Уманщині був колишній студент Уманського учительського інституту Романщак Андрій Петрович – організатор комсомольської підпільної групи.

За станом здоров’я Андрій Романщак не потрапив до Червоної армії, тому записався добровольцем і спочатку воював у складі винищувального загону. Загін патрулював дороги, охороняв залізниці, брав участь в операціях зі знищення диверсантів. Після боїв та поранення в урочищі Зелена брама, Андрій Петрович повернувся на Уманщину, де із бійців загону формувались групи для підпільної роботи і партизанської боротьби в тилу.

Андрій Романщак організував власну підпільну комсомольську групу, члени якої організовували втечі військовополонених з Уманської ями, з кар’єру в м. Тальне, із кар’єру в с. Івангород та інших місць, одягали їх, забезпечували документами і перепустками. Підпільники переховували поранених вояків, добували медикаменти та лікували, організовували збір зброї на місцях боїв. Окремим напрямком роботи стало формування агентурної сітки в різних установах і організаціях та розповсюдження радянської преси та звернень Інформбюро. Особливо важливою роботою стала допомога молоді уникати відправки на роботу у Німеччину.

В січні 1942 р. Андрій Романщак влаштувався на роботу лісником в урочищі «Рерман» Маньківського лісництва. Офіційна посада лісника давала можливість без перешкод відвідувати навколишні села. Це й допомогло згодом вивести з окупованих територій полонених радянських офіцерів. З допомогою сестри Андрія Романщака підпільній групі вдалося організувати втечу полонених з лікарні. Спочатку вони переховувалися в будинку Андрія, а згодом він вивів їх лісами. Радянські військові під командуванням капітана Ельцева і старшого лейтенанта Речкала на початку 1943 р. влилися в партизанське з’єднання, яке діяло на Чернігівщині під командуванням А.Ф. Федорова.

Фатальною помилкою, яка коштувала життя Андрію Романщаку стала спроба завербувати у підпілля колишню вчительку з с. Велика Севастянівка, яка в цей період працювала перекладачем в німецькій жандармерії. Після зустрічі з нею Андрія було викрито та заарештовано, а згодом розстріляно (За матеріалами фондів музею Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини).

Державне свято, присвячене героям партизанського руху в Україні, вшановує пам’ять всіх, хто боровся за визволення України від фашистської окупації. Сьогодні ми згадуємо і про подвиг воїнів Української Повстанської Армії, які боролися за незалежність України проти німецьких військ. Спливає час і прямих свідків того часу стає менше. Але герої не вмирають. Вони завжди будуть жити в наших серцях.