Актова зала УДПУ імені Павла Тичини розквітла витонченими вишиванками. Святкові декорації на сцені, портрет Великого Кобзаря, обрамлений вишитим рушником, квіти… Все це надавало неповторного, щемливого національного колориту літературно-мистецькому заходу, приуроченому 200-річчю Т.Г. Шевченка.

Текст ведучих та виступи учасників супроводжуються відео презентацією, звучанням бандури. До глибини душі проникали слова про нашого національного генія: «Шевченко – поет вселюдський. Велика, вольна і нова сім'я, передбачена ним у «Заповіті», – це майбутня вільна і щаслива Україна. І якщо не в змозі створити таку прийдешнє покоління, то наші нащадки уже стоять на порозі великих звершень. Ніби все про нього знаємо. Стільки читано-перечитано, а приходимо до думки, що Тарас Шевченко як явище – невичерпний, неосяжний, феноменальний, істинний, бо за кожним його словом стоїть доля рідної України».

Кожний виступ залишив по собі неабияке враження. Найвищим ступенем мистецтва володіють наші артисти. Щирі аплодисменти звучали на адресу народного хору «Кобзар» та народного фольклорного аматорського колективу «Софія» (керівник – заслужений працівник культури України Василь Семенчук), тріо «Гонта» (керівник – заслужений працівник культури України Валентин Купчик), хореографічного колективу «Візаві» (керівник – Людмила Андрощук), народного ансамблю танцю «Яворина» (керівник – Сергій Куценко). Заставили ще раз задуматися над вічною і завжди актуальною мудрістю поезії Кобзаря читці-декламатори. Фрагмент поезії Тараса Шевченка «І мертвим, і живим…» проникливо прочитала Лариса Сауляк, а учасниця творчої студії «Театр Слова» Діана Подреза вірш «Холодний Яр». Прикметним є той факт, що члени літературного об'єднання імені Миколи Бажана, яку очолює член спілки письменників України Марина Павленко, натхненні творчістю Великого Кобзаря, витворюють власну поезію. Свої вірші, присвячені Т. Шевченку «У вінок Кобзареві…» майстерно вплітали студенти-учасники літературного об'єднання імені Миколи Бажана).

Ректор УДПУ, професор Наталія Побірченко подякувала всім учасникам, сценаристам за патріотичне дійство. Наталія Семенівна наголосила, що, доторкнувшись до невмирущої творчості Тараса Шевченка, ми проймаємось патріотизмом, сприймаємо як дороговказ заклик Кобзаря до єднання. Це особливо важливо зараз, коли миру потребує земля українська і весь народ, що на ній проживає. «Хай живе рідна Україна!» Ці заключні слова ректора потонули у аплодисментах.

…Тараса Шевченка часто називають поетом-пророком. І справді, зваживши на тривожне сьогодні українського суспільства, пророчим закликом лунає його: «Обніміться, брати мої, молю вас, благаю…». Не менш чуттєво-зболілою є Кобзарева настанова прийдешнім поколінням: «Учітеся, брати мої, думайте, читайте…», яка сприймається як керівництво до дії. Адже кому, як не майбутнім педагогам, за суттю своєю – еліті нації, витворювати її щасливе і духовно здорове майбутнє…