13 січня, напередодні Нового Року за старим стилем українці святкують Щедрий Вечір. За християнським календарем – це день преподобної Меланії. В народній традиції обидва свята об'єднались, і тепер маємо Щедрий Вечір або свято Меланки. Цього дня готують святкову вечерю, яку в народі величають Щедрою, «водять козу» та щедрують.

Загалом усі різдвяні свята наповнені давніми звичаями і традиціями, які упродовж століть зберегли наші пращури і передали нам у спадок. Це те, що сьогодні так наполегливо намагаються знищити, викреслити з нашої пам’яті російські зайди. Та ніхто і ніколи не знищить нашу віру, нашу історію, наші прагнення відновити справедливість.

Зберігаймо і примножуймо народні скарби! Все буде Україна!

ТРАДИЦЇ СВЯТКУВАННЯ МЕЛАНКИ

13 січня – Щедрий вечір, щедра кутя, Меланки.

Ще одне важливе різдвяне свято, яке годилося відзначити у сімейному колі, і на котре готували щедру кутю.

Окрім куті готували цілу низку інших страв, зокрема м’ясних. Також обов’язковою стравою на вечері були млинці, як символ сонця.

На відміну від багатої вечері, щедра була більш радісною та значно веселішою. Сівши за стіл, господар вимовляв промову, насичену щедрими побажаннями та дотепними жартами. Трапезу розпочинали кутею, нею ж і закінчували. Годилося також скуштувати усі страви.

Повечерявши, годилося почастувати домашніх звірів та худобу. Залишки від куті традиційно віддавали курям, щоб гарно неслися.

Звечора і до півночі оселі обходили щедрувальниці. Юнки, зібравшись у гурти з поетичними піснями-щедрівками відвідували сусідів, а дівчата-підлітки щедрували поодинці чи гуртом. Парубки в цей час «водили Меланку», тобто переодягненого в жіноче вбрання жартівника. У головну героїню вбирався хлопець з найкращим почуттям гумору. Поряд із Меланкою можна зустріти різних персонажів: козу, журавля, цигана та циганку, чорта з ріжками, лікаря, ведмедя та інші. З цим сюжетом пов’язані саркастичні сценки, що їх розігрували учасники дійств.

Близько опівночі, коли стихали щедрівки, молодь, зосібна дівчата, збиралася у гурти та гадали, пророкуючи свою майбутню долю. Ворожили також і старші люди, яких передусім цікавив яким буде цьогорічний урожай.

В ніч від Меланки до Василя, до сходу сонця, годилося обов’язково спалити Дідуха. Це символізувало перехід сонця на літо. Коли Дідух горів, дехто перестрибував через нього – на щастя. Попіл від дідуха розсипали на тому місці, де мали садити огірки, аби добре вродили. У деяких регіонах України Дідуха спалювали значно пізніше, на голодну кутю.

Зі світанком хлопці йшли вітати з Новим роком господарів кожної хати, засіваючи зерном. Ця традиція збереглася і до сьогодні.

Дівчата не беруть участь у цьому обряді. За народним віруванням, дівчата, які засівають, не приносять щастя в оселю.

На щедрий вечір спостерігали за погодою та пророкували майбутнє:

Лежить добрий сніг – на врожай гречки.

Зоряне небо – врожай на гриби та горох.

Сильний мороз, падає сніжок – на врожай хліба та здоров’я людей

Якщо зранку світить високо сонце, то весь рік буде щасливим, а садовий врожай вродить найкраще.

Якщо зранку всі дерева покриє іній, то це до доброго врожаю зернових і якісного меду.

Якщо випав сніг, то врожай восени буде гарним.

Якщо вночі вітер дме з півдня, то рік буде теплий. Із заходу, то буде вдосталь молока й риби, зі сходу, це до врожаю фруктів.

Якщо зоряне небо, то добре нестимуться кури в наступному році. Якщо ожеледь на деревах, то уродить садовина.

Якщо сильний мороз і падає малий сніг— це на врожай хліба, здоров’я людей і тварин. Коли ж тепло й без снігу — погана прикмета, що передбачає неврожай і хвороби.

Якщо під старий Новий рік добрий сніг — сій гречку.

Зранку, 14 січня, усі відпочивали, веселилися та добре їли. Адже, вірили, що вдало проведений перший день забезпечить достаток і щастя на весь рік.

Пресцентр УДПУ