Не кожному випала така щаслива нагода – знайомство і співпраця з Педагогами з великої літери, педагогами-професіоналами, мудрими наставниками, людьми великої мужності й сильної волі − династією Гончаренків.

Барвистою та цікавою була життєва стежина Василя Григоровича Гончаренка: після служби в армії, непомітно пролетіли роки навчання в Белгородському (1955 – 1958), Уманському державному (1958 – 1959) інститутах, де він здобув фах вчителя фізики і математики середньої школи. З 1963 р. пройшов трудовий шлях від завідувача лабораторією в УДПУ, з 1987 р. – старшого викладача кафедри машинознавства й основ виробництва в УДПУ. У 1991 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук. Продовжив роботу на посадах: доцента кафедри загальнотехнічних дисциплін, заступника декана з виховної роботи (1992), отримав учене звання доцента (1993), 1996 року переведений на кафедру фізики і математики, 1999 – 2000 роках очолив кафедру загально-технічних дисциплін, далі до 2008 р. працював на посаді доцента кафедри техніко-технологічних дисциплін.

Поряд з Василем Григоровичем весь цей час працювала його дружина Гончаренко Ганна Євдокимівна, яка закінчила Уманський державний педагогічний інститут, де здобула фах вчителя біології, хімії та сільськогосподарської праці. Трудову діяльність розпочала у серпні 1965 року лаборантом кафедри зоології, з грудня 1979 – асистентом, старшим викладачем, доцентом, з 1986 – деканом природничого факультету, доцентом кафедри хімії та екології та завідувачем науково-дослідною лабораторією «Екологія і освіта». Дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук захистила в 1980 році, у 1996 – на здобуття наукового ступеня доктора біології (Республіка Молдова).

Автор понад 200 наукових та навчально-методичних праць, в тому числі 12 монографій, 25 посібників для студентів та вчителів еколого-природоохоронного спрямування. Під її керівництвом розроблено 7 держбюджетних тем.

А ще вона прекрасна дружина та мати. Разом зі своїм чоловіком Василем Григоровичем виховали двох прекрасних дітей: сина – Валерія та доньку Світлану, дали їм хорошу освіту. Доросла вже і внучка, донька Світлани – Марина, теж педагог за освітою.

Світлана Василівна Совгіра (Гончаренко) у 1984 році закінчила Уманський державний педагогічний інститут ім. П.Г. Тичини за спеціальністю «Біологія» та отримала кваліфікацію вчителя біології середньої школи. Після закінчення інституту працювала молодшим науковим співробітником, викладачем, доцентом, професором Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. З 2011 очолює кафедру хімії, екології та методики їх навчання.

З 2000 по 2019 рік брала активну участь у розробці 9 держбюджетних тем. Світлана Василівна має наукову школу «Екологія, охорона навколишнього середовища: освіта, наука, практика», яка заснована у 2009 році та функціонує на базі науково-дослідної лабораторії «Екологія і освіта» УДПУ. Підготувала 10 кандидатів та 1 доктора наук.

Світлана Василівна є одним із організаторів видання збірника наукових праць «Наукові записки екологічної лабораторії УДПУ» (№1-20), автор понад 450 наукових та навчально-методичних праць. Професор С.В. Совгіра має 38 свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір.

Творчий підхід династії Гончаренків до кожного заняття та пошук нових прогресивних педагогічних ідей дали свій результат. Багато їх вихованців стали молодими науковцями та зробили внесок у розвиток науки України. Більшість студентів стали просто чудовими вчителями, але всі вони вдячні своїм наставникам за те, що допомогли їм полюбити природу в усіх її проявах.

 

Валерій Миколайко,
доктор сільськогосподарських наук, професор,
декан природничо-географічного факультету

Прес-центр УДПУ