Ми продовжуємо спілкуватися з випускниками Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини.

Цього разу своїми враженнями про студентські роки радо поділилася Олена Бугай, яка закінчила історичний факультет у 2018 році. Олена ‒ творча натура, встигає не тільки вчителювати, а й займатися шиттям та створенням дизайну одягу, пише вірші та опікується літературною студією у рідному місті. Нині вона мешкає в Кременчузі (Полтавська область).

‒ Що спонукало вас, будучи абітурієнткою, обрати Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини для навчання?

‒ Насправді, це історія про випадковість. Я до останнього не знала, куди і на яку спеціальність хочу вступити. І тут, мені (знову ж – випадково) дісталася рекламка нашого ЗВО. Врешті, потрібно було обрати із двох варіантів: Суми чи Умань? У Сумах ‒ родичі, туди можна дібратись маршруткою без проблем. В Умані – ніколи не була, родичів/знайомих не маю. Куди я вступила? В Умань! Це був мій азарт. Я хотіла чогось нового, абсолютно нового, якийсь «свіжий» напрям. Обрала я історичний факультет. Чітко вирішила, що хочу отримати саме історичну освіту. І я вам скажу, цей факультет дає дуже потужну базу. Я це тепер (працюючи вчителем) дуже оцінила. Не жалкую про свій вибір.

‒ Якими були ваші найяскравіші враження про роки навчання в університеті?

‒ Вражень багато. Це і проживання в гуртожитку, участь у роботі студради, літературній студії «Поетична Кліо», перші подорожі автостопом, знайомство із цікавими людьми, археологічна практика, вічні походи в Софіївку та фестиваль педагогічної майстерності… Навіть звичайні дні з простими парами були цікавими. Деяких викладачів я просто обожнювала, вони досі є для мене прикладом. Усе моє навчання в УДПУ було великим яскравим моментом життя.

‒ Як вам вдавалося поєднувати навчання та відпочинок? Чи на все вистачало часу?

‒ Я не знаю, як вдавалося. Мабуть, зрештою, навчилася раціонально розподіляти час. Планування часу – золота річ. Якщо почати писати ІНДЗ, плюс-мінус, на початку семестру – можна встигати і вчитись, і відпочивати.

‒ По закінченню університету, ви пішли працювати за спеціальністю чи все ж знайшли себе в чомусь іншому?

‒ І те, і інше. Я пішла працювати у школу. Але ще за часів навчання почала відчувати, що мене дуже цікавить дизайн одягу. Як він виготовляється, які кольори та текстури краще поєднуються. І я зрозуміла, що це вже частина мене. Знаєте, я рада, що навчалася в педагогічному університеті. Проте, часом відчуваю, що я більше дизайнер, ніж вчитель.

Впродовж двох років я вчилася вправлятися з тканинами. База у мене була, адже моя бабуся була професійною швачкою, окрім того півроку я працювала в Умані у магазині тканин. Вивчала фактуру тканини, принципи роботи з ними, фурнітуру.

‒ Як нині триває ваш творчий процес?

‒ Я закінчила два курси по шиттю та один курс з фешн-ілюстрації. Моя головна гордість наразі – разом із майстром, що мене навчає (Тетяна Левченко) ми пошили для дівчини, що танцює vogue, костюм для виступу на міжнародному конкурсі в Парижі. Це щось неймовірне! Я просто можу щось робити, на щось дивитись, а потім у мене в голові виникає картинка цілого образу або якоїсь конкретної речі. Фешн-ілюстрація дуже допомагає втілити в життя мої фантазії. Колись здавалося, що дизайн і я – речі далекі. Але тепер точно знаю, що це не так. Для мене одяг перестав бути просто речами, тепер це – мистецтво.

‒ Що б ви побажали студентам та абітурієнтам, які тільки готуються вступати до ЗВО?

‒ Порадила б абітурієнтам обирати УДПУ. Вважаю, він дуже різнопланово навчає та виховує людей. Ти можеш ніколи не працювати вчителем (твій вибір), але ти точно станеш освіченим, що допоможе бути цікавим співбесідником; ти матимеш навики аналізування та критичного мислення, що завжди (ледь не щодня) стає в нагоді. Студентам я б порадила раціонально розподіляти свій час, щоб встигати і вчитись, і весело проводити цей неймовірний період життя. Не втрачайте ні хвилинки, будьте активними, не бійтесь нового.

‒ Що порадите почитати чи переглянути у вільний від навчання/роботи ?

‒ Почитати порадила б детективи Агати Крісті (будь-яку книгу, вони всі геніальні). Зараз читаю книгу Фредеріка Бегбедера «99 франків». А подивитися раджу серіал «Абстракція: мистецтво дизайну».

Інтерв’ю підготував Дмитро Безверхній