У Міжнародний день вишиванки у художньому музеї міста Умань відбувся по-справжньому особливий вечір – творчий концерт «Вдячності ЗСУ», присвячений Героям, які боронять нашу землю на передовій. Цей захід став справжнім прикладом єдності культури й сили духу українців у час великих випробувань.

У виконанні народного хору «Кобзар» Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини під керівництвом заслуженого працівника культури України Василя Семенчука прозвучали українські пісні, у яких воєдино злилися виконавська майстерність, біль і надія, вдячність та любов українців до Вітчизни. Спів пронизував серце, пробуджував спогади, наповнював залу гордістю і тугою водночас. Кожна пісня звучала як молитва, як щира подяка захисникам, які віддали і продовжують віддавати частину себе заради нашого майбутнього.

Хорове виконання супроводжував інструментальний ансамбль «Музичні візерунки» (керівник – Владислав Гусак), який гармонійно вплітався в кожен номер, додаючи глибини й сили звучанню. Між піснями звучала поезія Наталії Сорокіної-Шовкової, яка також торкалася кожної душі, викликаючи емоції, що неможливо було стримати.

В програмі звучали як добре знані українські народні пісні, так і сучасні авторські твори. Обробки Миколи Леонтовича, Олександра Стадника, Євгена Кухарця, Анатолія Пашкевичса, Василя Семенчука надали пісням нового звучання, сповненого глибоким змістом та емоціями.

У виконанні хору прозвучали твори, кожен з яких мав свою енергетику, свій внутрішній голос. Зала дихала разом з артистами, відчувала, проживала кожну пісню:

• «Сіно моє, сіно» – народна пісня в обробці Миколи Леонтовича;
• «Ой, ти, коню сивогривий», «Цвіте терен», «Були в пана бджоли», «Оберіг» –о бробки Василя Семенчука;
• «Вийди, Грицю, на вулицю» – в обробці Євгена Кухарця
• «Наступає чорна хмара», «Сонце раненько, вечір близенько» – обробки Олександра Стадника;
• «Степом, степом» – музика Анатолія Пашкевича, слова Миколи Негоди – пісня, яка змусила багатьох у залі стримувати сльози;
• «Оберіг» – авторська пісня Святослава Вакарчука в аранжуванні Семенчука;
• «Оберіг» – авторська версія Тетяни Мазур;
• Завершальним акордом стало проникливе виконання «Реве та стогне Дніпр широкий» на слова Тараса Шевченка – символ незламності духу українського народу.

Кожна композиція – це окрема історія: історія матері, яка чекає сина; історія коханої, що молиться за повернення сина; історія землі, яка плаче і бореться.

Зал не стримував емоцій. Пісні, слова, музика – усе об’єдналося в один потужний потік вдячності та єдності. Після кожного номеру – тривалі оплески.

Цей вечір залишив слід у серці кожного, хто був присутній. Він нагадав, що культура і пісня – це теж фронт. І що вдячність – жива, щира, справжня.

Творчий вечір україноспівної вдячності – це була молитва за наших захисників, акт духовної підтримки, нагадування, що культура, мистецтво, слово і пісня – це теж зброя. І вона сьогодні – на боці України.

Організатори щиро дякують усім, хто долучився до проведення заходу, а найперше – тим, завдяки кому ми можемо слухати пісні у вільній Умані.

Низький уклін воїнам ЗСУ!