Жінка, берегиня, викладач, науковець, педагог, перекладач, журналіст, літературний критик, письменник, редактор, сценарист, коректор… Так-так… Сьогодні мова йтиме про шановне жіноцтво факультету української філології.
У витоків його створення та становлення стояла Наталія Петрівна Сивачук – кандидат педагогічних наук, професор, завідувач кафедри української літератури, українознавства та методик їх навчання.
Кожен крок науково-педагогічної і громадської роботи Наталії Петрівни пройнятий глибокою тривогою за долю українського народу, його мову, національну культуру, освіту, науку.
Натхненна популяризація національної ідеї об’єднала однодумців, патріотів у заснованій нею науково-дослідній лабораторії «Проблеми підготовки студентів-філологів до українознавчої роботи в школі», яка об’єднує 6 структурних підрозділів.
Під керівництвом Наталії Петрівни функціонує наукова школа «Проблеми українознавства в освітньому просторі України», захищено 8 кандидатських досліджень. Під її егідою відбуваються фольклорні та етнографічні експедиції селами історичної Уманщини, успішно діє студентське науково-фольклорне товариство імені Хрисанфа Ящуржинського, систематично організовуються українознавчі свята.
Очолювана Н.П.Сивачук кафедра української літератури, українознавства та методик їх навчання є організатором регіональних конкурсів з українознавства, читців поезії Т. Г. Шевченка та численних міжнародних, всеукраїнських, науково-методичних конференцій, семінарів з українознавства, літератури.
Вчена є автором більше 100 наукових праць та посібників у галузі фольклору України, які затребувані учнями, студентами, вчителями, науковцями («Український дитячий фольклор», «Українські народні дитячі ігри», ґрунтовна праця «Уманське весілля», «Лірники Уманщини», «Гуманські колядоспіви», «Купальська обрядовість Уманщини», «Фольклорна практика», «Український фольклор», «Українська міфологія», «Методика українознавчих досліджень», «Практична фольклористика» тощо).
Н.П.Сивачук неодноразово нагороджувалась Почесними грамотами Міністерства освіти і науки України, удостоєна почесного звання «Відмінник освіти УРСР», оголошена «Жінкою року» у номінації «Берегиня роду і нації».
Професіоналізм, багаторічна послідовна та наполеглива праця пані Наталії зробили вагомий внесок у становлення і розвиток факультету та Університету.
Декан факультету української філології, доктор педагогічних наук, професор, Заслужений працівник освіти України Валентина Олександрівна Коваль успішно поєднує адміністративну роботу з навчально-виховною. Значну увагу приділяє вдосконаленню організації науково-дослідної роботи викладачів та студентської молоді. Факультет неодноразово займав перші позиції в університеті за рейтингом наукової роботи; студенти щорічно виборюють призові місця у Всеукраїнській олімпіаді з української мови та літератури, Всеукраїнських конкурсах студентських наукових робіт, Міжнародному мовно-літературному конкурсі учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка та Міжнародному конкурсі з української мови імені Петра Яцика.
Автор понад 150 наукових та науково-методичних праць у галузі методики української мови і літератури.
За вагомий внесок у розвиток системи вищої освіти, розробку і впровадження в педагогічну практику нових технологій та методик, а також за особисті досягнення в галузі професійної підготовки майбутніх учителів-філологів нагороджена Почесною грамотою МОН, Почесною грамотою облдержадміністрації Черкаської області, Почесною грамотою Уманської районної державної адміністрації, відзначена нагрудним знаком «Відмінник освіти України» та «Антон Макаренко». У 2016 році нагороджена відзнакою Спілки жінок міста Умань в номінації «Жінка-науковець». У 2017 році присвоєно почесне звання «Заслужений працівник освіти України».
Визнаний фахівець, професійний педагог, Валентина Олександрівна користується заслуженим авторитетом у колективі Університету та широкого освітянського загалу, є активним учасником громадського життя міста, регіону.
Кандидат філологічних наук, доцент, професор кафедри української мови та методики її навчання Тетяна Миколаївна Тищенко бере активну участь в організації та проведенні науково-практичних конференцій, семінарів; підготовці студентів до предметних олімпіад, конкурсів.
Автор понад 80 праць із української діалектології, навчальних посібників та методичних рекомендацій. Головний редактор щорічника «Науковий часопис Східноподільського лінгвокраєзнавчого центру». Рецензує закордонні наукові видання і є членом спеціалізованої вченої ради зі спеціальності 10.02.01 - українська мова в Черкаському національному університеті імені Б. Хмельницького.
Нагороджена знаком «Відмінник освіти України», «Жінка року - 2005» у номінації «Жінка-науковець»; Почесними грамотами Уманської міської ради, Уманської районної ради, Черкаської облдержадміністрації.
Кандидат педагогічних наук, доцент Любов Петрівна Пархета успішно поєднує навчально-виховну, наукову та громадську роботу, виконує обов’язки заступника декана з педагогічної практики факультету української філології. Як провідний методист, була ініціатором проведення ряду науково-методичних семінарів, наукових конференцій як для викладачів, так і для студентів. Це щорічні Регіональні науково-методичні семінари, що присвячуються актуальним проблемам викладання літератури. Викладає курс «Інновації у методиці навчання української літератури» на курсах підвищення кваліфікації вчителів.
Неодноразово нагороджувалась грамотами Міністерства освіти і науки України.
Любов Петрівна –Л автор більше 70 наукових та науково-методичних праць у галузі методики навчання української літератури.
У 2018 році Л. П. Пархета була нагороджена нагрудним знаком «Відмінник освіти України».
Кандидат філологічних наук, доцент Валентина Володимирівна Розгон є автором багатьох розвідок з фразеології, морфології сучасної української мови та науково-методичних праць.
На високому науково-методичному рівні забезпечує викладання фахових дисциплін, здійснює керівництво проблемною групою «Актуальні проблеми фразеології та морфології української мови», сприяє розвитку студентської науки.
За вагомий внесок у розвиток Університету та сумлінну працю Валентину Володимирівну відзначено почесними грамотами Виконавчого комітету Уманської міської ради, Черкаської облдержадміністрації, Головного управління освіти і науки Черкаської облдержадміністрації; Нагрудним знаком «Відмінник освіти України».
Людмила Володимирівна Новаківська багато років працює в УДПУ імені Павла Тичини, була заступником декана факультету, головою державної екзаменаційної комісії, завідувачем кафедри української літератури та українознавства. На сьогодні – професор кафедри української літератури, українознавства та методик їх навчання.
Л. В. Новаківська є автором більше 100 наукових та науково-методичних праць. Серед них навчальні посібники «Олена Пчілка і українські діти», «Просвітницька діяльність Олени Пчілки», «Берегиня роду й нації (Олена Пчілка)», «Дитяча література», навчально-методичний посібник «Педагогічна практика студентів філологічних спеціальностей», «Проблеми викладання словесності у спадщині-педагогів-словесників другої половини ХІХ – початку ХХ століть», монографія «Викладання словесності у вітчизняних навчальних закладах (XIX – початок XX століття».
Людмила Володимирівна нагороджена Почесними грамотами університету, Уманської міської ради, Черкаської обласної державної адміністрації та Міністерства освіти і науки України.
Любов Юріївна Ріднева понад 35 років плідно працює на педагогічній та науковій ниві, кандидат філологічних наук, доцент, завідувач кафедри слов’янських мов та зарубіжної літератури факультету української філології.
В УДПУ імені Павла Тичини Любов Юріївна працює з 1985 року.
За вагомий внесок у розвиток національної освіти, плідну науково-педагогічну діяльність нагороджена знаком «Відмінник освіти України»; за заслуги в підготовці висококваліфікованих педагогічних кадрів, сумлінну працю і наукову діяльність – Почесними грамотами Черкаської обласної державної адміністрації та Міністерства освіти і науки України.
Любов Юріївна – це цілісна, чуйна, комунікабельна, мудра й творча особистість, яку впродовж багатьох років поважають, до якої звертаються за порадами колеги та студенти.
Доктор філологічних наук, професор Оксана Юріївна Зелінська є автором більше 50 наукових статей та монографії «Українська барокова проповідь: мовний світ і культурні витоки», головним редактором наукового журналу «Філологічний часопис» УДПУ імені Павла Тичини, член редколегії збірника наукових праць «Мовознавчий вісник» Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, член редколегії польського наукового журналу «JĘZYKOZNAWSTWO. PRACE NAUKOWE AKADEMII IM.JANA DŁUGOSZA W CZĘSTOCHOWIE».
До кола наукових зацікавлень належить історія української мови у її зв’язках з історією та культурою народу, мовні контакти як вираження міжкультурних зв’язків. Працює над дослідженням специфіки проповідницького дискурсу.
Доктор філологічних наук, професор кафедри практичного мовознавства Світлана Андріївна Шуляк пройшла шлях від аспірантки УДПУ імені Павла Тичини до професора кафедри практичного мовознавства. Працювала заступником декана з навчальної роботи.
Світлана Андріївна: забезпечує викладання основних навчальних курсів «Українська мова за професійним спрямуванням»; «Лінгвістична експертиза»; «Основи мовної комунікації».
Розробила та видала навчально-методичні посібники «Українська мова за професійним спрямуванням», «Лінгвістична експертиза».
У 2019 році пройшла науково-педагогічне стажування на базі Вищої соціально-економічної школи (м. Пшеворськ, Республіка Польща) та у Вищій лінгвістичній школі (м. Ченстохова, Республіка Польща).
Має 173 публікації, з них 166 наукових та 7 навчально-методичного характеру, у тому числі 3 монографії та 4 публікації у періодичних виданнях, які включені до наукометричної бази даних Scopus.
Нагороджена дипломом за зайняте І місце у конкурсі «Краща монографія» (УДПУ, 2018), грамотою Черкаської обласної державної адміністрації та грамотою управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації.
Кандидат педагогічних наук, доцент кафедри української літератури та українознавства факультету української філології Наталія Сергіївна Осіпенко завжди пишається тим, що була студенткою Університету. «За можливість лишатися собою – дякую Уманському державному педагогічному університету імені Павла Тичини», – саме так починається її допис у журналі «Українська родина».
Авторка цих слів дійсно, завдячуючи навчанню та роботі в Університеті, змогла втілити в життя давню дитячо-юнацьку мрію, пройти шлях від студентки до визнаної майстрині-вишивальниці, стати членом Національної спілки майстрів України.
Справою життя для майстрині стало повернення до життєвих джерел народного мистецтва, усвідомлення свого родоводу, духовних традицій, відродження культури українського народу, збереження та оновлення його вишивальних традицій.
Уже багато років Наталя Сергіївна є заступником декана з виховної роботи, мудрим наставником для талановитої молоді. Вона постійно перебуває в епіцентрі насиченого студентського життя.
На завершення розмова піде про Марину Степанівну Павленко – кандидата педагогічних наук, доцента, українську письменницю, художницю, науковця, педагога, керівника університетського літературного об’єднання імені Миколи Бажана, лауреатку всеукраїнських і міжнародних літературних конкурсів і премій.
Марина Степанівна – член Національної спілки письменників України. Авторка поетичних збірок «Бузкові зошити», «Чар-папороть», «Душа осики»; збірки оповідань «Як дожити до ста» та роману «Санта Лучія в кирзових чоботях»; циклу казок «Півтора бажання (Казки з Ялосоветиної скрині)», повістей-казок «Домовичок із палітрою», «Домовичок повертається» та «Домовичок і купа проблем»; повісті «Миколчині історії»; повісті «Моя класнюча дівчинка», «Життя видатних дітей», «Райдуга в решеті» – ця книга 2015 року отримала Всеукраїнську літературну премію імені Ірини Вільде.
У її творчому доробку – цикл повістей для підлітків «Русалонька із 7-В» (5 повістей), перша частина якого увійшла до шкільної програми для 7-х класів.
Її перу належать наукові студії «Тичининська формула українського патріотизму», «У країні лісових дзвіночків», спогади про Павла Тичину «З Любов’ю і болем».
Марина Павленко – переможець і лауреат літературних конкурсів: «Гранослов», «Привітання життя», літературного конкурсу видавництва «Смолоскип», «Коронація слова», Української бібліотеки у Філадельфії (США, 1998), конкурсу на кращу поему, присвячену річниці незалежності України, Світової федерації українських жіночих організацій (СФУЖО), «Дитячий портал», Всеукраїнського конкурсу сучасної новели імені Валеріана Підмогильного. Пані Марина стала володаркою Міжнародної недержавної українсько-німецької премії імені Олеся Гончара за збірку «Як дожити до ста», літературної премії «Благовіст» за монографію «Тичининська формула українського патріотизму» тощо.
Шановні берегині! Щиро зичимо Вам міцного здоров’я на многії літа, родинного тепла і затишку! Хай доля й надалі буде щедрою та прихильною до Вас!
