Продовжуємо цикл публікацій про історію Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини з нагоди його 90-річчя.

У вересні 1967 року перестало битися серце відомого поета, публіциста, критика, історика літератури, перекладача, редактора, академіка, лауреата, видатного громадського і державного діяча – Павла Тичини.

З метою увічнення пам’яті поета постановою Ради Міністрів УРСР від 23 вересня 1967 №622 «Про увічнення пам’яті П.Г. Тичини…» Уманському державному педагогічному інституту присвоїли ім’я Павла Тичини. З того часу його ім’я стало брендом нашого ЗВО. Йому присвячуються наукові конференції, семінари, дослідження, літературні вечори, а творчість та діяльність стали об’єктом та предметом наукових публікацій, монографій, курсових і дипломних робіт. В корпусі №1 та корпусі № 3 встановлено бюсти Павла Григоровича, біля яких університетська громада збирається на різноманітні тематичні заходи.

Декоративне панно «Павло Тичина» (дипломна робота колишнього випускника факультету мистецтв, а нині доцента кафедри образотворчого мистецтва Анатолія Короля) прикрашає адміністративне крило центрального корпусу університету.

Творчий шлях Павла Тичини припав на дуже складний період української історії. Комуністичний режим наклав свій темний відбиток на творчість митця. Сьогодні завдяки новим дослідженням літературної спадщини письменника наше уявлення про поезію Тичини значно збагатилося.

Спадщина П.Г.Тичини не залишає байдужими численних шанувальників, а ліричні вірші поета, пронизані тонким почуттям прекрасного, назавжди увійшли в скарбницю світової літератури.

І сьогодні актуальними для кожного з нас залишаються його пророчі слова «Ти чуєш, як життя зове? Епоха лиш того пригорне, хто сам з епохою живе».

Прес-центр УДПУ