П’ятиповерхову будівлю гуртожитку (вул. Садова, 32а) педагогічного Інституту розпочали зводити в грудні 1968 року. Значну допомогу будівельникам при спорудженні гуртожитку надавали студенти закладу. Вони виконували трудомісткі земельні роботи. Щодня працювало 20-30 студентів. Після закінчення навчального року з числа 20 студентів, що до цього працювали на будовах, було створено бригаду мулярів, які під керівництвом кваліфікованих майстрів зводили стіни.

Наприкінці травня 1969 року будівельники розпочали зводити стіни першого поверху. Будинок гуртожитку будувався швидкими темпами і до кінця року будівлю було збудовано. В останні передпускові дні на будові працювало більше 100 юнаків і дівчат – хто фарбував, хто прибирав, хто підносив різні матеріали. За документами споруду було прийнято в експлуатацію 30 грудня 1969 року (рішення міськвиконкому № 570). 400 студентів справили новосілля в прекрасно обладнаній домівці в перших числах березня 1970 року. До їхніх послуг тут було не тільки 100 житлових кімнат, схожих на номери готелю, а й просторі холи, читальний зал, буфет, пункт служби побуту, душові кімнати. Через деякий час студенти в підвальному приміщенні обладнали спортивний зал. За п’ятиповерховим гуртожитком у листопаді 1977 року почали зводити дев’ятиповерховий гуртожиток на 640 місць (вул. Садова, 32б). Житлові кімнати в ньому були розраховані на 2-3 особи. До послуг студентів було обладнано кімнати для занять, душові, буфет.

30 грудня 1978 року дев’ятиповерховий гуртожиток для студентів педагогічного Інституту рішенням міськвиконкому за № 635 було прийнято в експлуатацію. Після введення нового гуртожитку було закрито старий, що був раніше розташований по вул. Радянській, 27. На початку 90-х років XX століття у зв’язку зі зменшенням чисельності студентів та незадовільним фінансуванням закладу, кошти на утримання будівлі гуртожитку не виділялися належним чином. Згодом керівництвом закладу було прийнято рішення частину будинку перепланувати для задоволення потреб учителів і віддати викладачам під житло. З 2000 року викладачі Університету вселилися в нові квартири. Але для потреб студентів залишився гуртожиток на 320 місць.

Сьогодні студенти УДПУ вважають гуртожитки сучасними, оскільки в них замінено всі вікна та двері на енергозберігаючі, на території обох будівель гуртожитків є інтернет, працює читальний та танцювальний зали, переобладнано душові, туалети, кухні. В кімнатах щорічно здійснюються поточні та окремі капітальні ремонтні роботи, закуповують обладнання для навчання, проживання та відпочинку. Для студентів з обмеженими можливостями в гуртожитку №2 облаштований пандус.

P.S. Під час підготовки матеріалу використано інформацію з книги Владислава Давидюка «Історія уманських вулиць» [Давидюк, Владислав Миронович. Історія уманських вулиць: вулиця Радянська, вулиця Садова та вулиця Рафаїла Чорного [Текст] / Владислав Давидюк; Від. культури Уман. міськради, Уман. краєзнав. музей. Умань: Сочінський [вид.], 2014. 424 с.: іл. Бібліогр.: с. 349–356].