Для нашого університету віддавна стало традиційним осіннє вшанування видатного поета-земляка Миколи Бажана. Тож лірична й тендітна Бажанівська осінь і цього разу оповила Садову, 28, де в прикрашеній осіннім листям аудиторії укотре зібрались викладачі, студенти і гості (серед них — університетські бібліотекарі, представник Уманського музею діячів літератури та мистецтва Алла Вихристюк та члени Уманського літературного клубу), щоб віддати шану класикові.
Головні організатори дійства – а це були учасники літературного об’єднання імені Миколи Бажана, – на цей раз вирішили «відштовхуватись» від Бажана юного: такого, яким він був, мешкаючи в Умані, яким його й зображено на портреті, що прикрашав залу. Ведучі Ярослав Крицький та Дар’я Дяченко, які навіть своїм «готським» виглядом намагались осучаснити, наблизити до нас класика, демонстрували насамперед такого Бажана, яким той був у юності, поки ще не став «правильним» і «бронзовим» академіком, поки теж трохи «хуліганив» у поезії. Вони, а також присутні залюбки декламували «страшилки», тобто ті Бажанові поезії, у яких не бракує «чорноти» і жахів: «Купальська ніч», «Папороть», «Любисток» та інші.
Студенти Марина Здержко та Вікторія Михайлюк скрасили свято професійною декламацією поетових текстів, підготовленою викладачем Інною Михайлівною Снігур.
У лабіринти творення й сприймання Бажанової поеми «Дебора» повела присутніх доцент кафедри української літератури й українознавства Любов Петрівна Пархета. Прецікавими подробицями особистого знайомства з родиною поета поділилась завідуюча тією-таки кафедрою, професор Наталя Петрівна Сивачук.
Низку поетичних медитацій і спогадів продовжили талановиті студенти-поети, які виступали з власними поезіями, написаними на епіграфи М.Бажана. Усім учасникам дійства, до речі, пропонувалось витягти на згадку «осінній листочок», де на звороті писалося якесь «пророцтво», взяте з віршів Миколи Бажана. Емоціям, викликаним із цього приводу, не було меж!
Декан факультету української філології Тетяна Володимирівна Лопушан, завершуючи своїм виступом свято, слушно назвала атмосферу теплою і невимушеною. А всі присутні заодно переконались у красі й справедливості відомої Бажанової фрази: «Видіння літ – така буває мить». Адже під час «Бажанівської осені» за якусь годину пролинула перед зором і слухом ціла епоха – епоха Миколи Бажана. Епоха, яка не завершується.
Марина Павленко, керівник літературного об’єднання імені Миколи Бажана
