1

18 травня в Україні згадують трагічні події 1944 року, коли корінний кримськотатарський народ радянська влада вислала за межі півострова.

Офіційною підставою для примусового виселення стала таємна постанова Державного комітету оборони СРСР № 5859 «Про кримських татар» від 11 травня 1944 року, в якій кримським татарам висувалися претензії у начебто масовій зраді та масовому колабораціонізмі за часів окупації Криму гітлерівськими військами.

За офіційними даними було депортовано 183 144 особи; за татарськими джерелами – понад 400 тисяч людей. Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар в місцях заслання. Протягом року до завершення війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тис. кримських татар. 

Депортація була одним із засобів «детатаризації» Криму. Іншими засобами стали знищення культурних та історичних пам’яток, заміна історичних назв місцевостей новими. Після переведення Криму до складу УРСР у 1954 році було видано указ (неопублікований) про реабілітацію кримських татар, але практично без права повернення на батьківщину. Масове повернення татар у Крим почалося лише наприкінці 80-х років.

Здавалося, що нарешті, попри побутові труднощі, настав мир, і можна спокійно і вільно жити на рідній землі, але у 2014 році кримська земля стала об’єктом зазіхань з боку Росії, а кримські татари зазнають нечуваних із часів Сталіна репресій та переслідувань.

На знак солідарності із кримськотатарським народом просимо згадати хвилиною мовчання про жертв геноциду.

Пресцентр УДПУ